Про маніпуляції / Про манипуляции

Тут дехто каже, що диванні війська мобілізуються. Я часом думаю, ну що за єрунда. Ми ж ніби маєм непогані інструменти, щоб розібратись, де правда, а де ні, бодай приблизно. І хіба може якийсь фейк у супроводі хору гнівних коментаторів насправді щось змінити в моїй власній думці?

Саме час нагадати про декілька широковідомих експериментів і ефектів, які демонструють нашу соціальну гнучкість, що дає простір для маніпуляцій.

Експеримент Аша.

Взяли групу піддослідних з метою "перевірити зір". Насправді мета досліду була зовсім інша. Серед учасників експерименту справжній піддослідний був тільки один, решта – підсадні качки. Групі продемонстрували карточки: на одній була намальована одна смужка, а на іншій – три різної довжини. Потрібно було визначити, яка смужка на другій картці така сама по довжині, як на першій. Студенти відповідали по черзі, причому піддослідний був передостаннім.

Підсадні всі як один давали неправильну відповідь і коли доходила черга до піддослідного, виявилось, що в 75% випадків він також давав неправильну відповідь. Йому було психологічно неприємно йти проти думки групи.

Якщо в групі підсадних траплялись правильні відповіді, то піддослідні також частіше зважувались на правильну відповідь.

Отже, якщо всі брешуть, то правдорубом бути нелегко, навіть якщо ви твердо переконані в своїй правоті. Якщо ви належите до 25% тих, хто готові відстояти свою думку, то ви автоматично допомагаєте невпевненим.

Спіраль мовчання.

Можна сказати, що це наслідок експерименту Аша. Людина з меншою ймовірністю вискаже свою думку на ту чи іншу тему, якщо відчуває, що знаходиться у меншості. Оскільки тут вже має місце екстраполяція на цілий соціум, то теорія критикується.

Групове підкріплення.

Зворотній ефект до спіралі мовчання, коли переконання (істинне, або помилкове) всередині групи формується шляхом підкріплення думки членами групи:
мільйони не можуть помилятись. Там ще є такий психологічний момент, коли в групі окрема людина почувається більш мужньою, визнаною і навіть більш індивідуальною, ніж коли вона не розділяє думку групи.

Екпериментальне підтвердження –
третя хвиля.

Всього лише за п”ять днів зі звичайних американських школярів вдалось створити організовану групу нациків. Наразі художній твір "Третя хвиля" проходять в німецьких школах, щоб не забували, а ми регулярно спостерігаємо явище в інтернетах вживу.

Хороша новина.

Подібне групування все одно тимчасове. Як стверджують дослідження
Penn State University”s Institute for Non-Lethal Defense Technologies (передайте будь ласка, це посилання Авакову, а то знаю я цю АТО), масові процеси проходять три стадії: мобілізація, колективна акція та дисперсний процес, коли всі знову розбіглись по групам по інтересам. Очевидно, що першу або другу стадію можна заповільнити, зупинити або навпаки, прискорити.

В будь-якому випадку, потрібно не забувати, що масовий рух в будь-якому випадку не гомогенний, це завжди суміш індивідуумів, невеликих груп с різними мотиваціями. Учасники рідко діють злагоджено в унісон, а якщо це трапляється, то спільна акція носить короткостроковий карактер.

Погана новина.

Не забувайте про експеримент Мілгрема та Стенфордський тюремний експеримент. Ми схильні недооцінювати границі власного садизму.

Буквально пару слів про медіа.

Ефект третьої особини.

Це феномен спотвореного сприйняття, а саме тенденція людей вірити, що массмедія впливає на інших більше, ніж на самого себе. Іншими словами – ми перебільшуємо ефект пропаганди на інших, при цьому недооцінюємо ефект пропаганди на себе.

Наприклад, групі студентів пропонувалось послухати якийсь насильницький реп і оцінити його вплив. Як і очікувалось, студенти виявились не дуже вражені репом, але вважали, що на молодь Нью-Йорка цей реп буде явно мати деструктивний вплив.

Особливо посилюється ефект третьої особини, якщо реціпієнт має справу з месиджем, який йому не подобається – насильницький реп, реклама цигарок та пива та ін. Крім того, ефект посилює соціальна дистанція: студенти не асоціюють себе з молоддю Нью-Йорка.

Якщо я в цьому місці вас переконала, то розкажу і про ефект першої особини. Це коли месидж вас самих дуже вразив, то ви автоматично переоцінюєте його вплив на інших.

З цього можна зробити один висновок – мабуть взагалі краще не думати, як месидж вплине на інших, оскільки ми не дуже точно можем це передбачити, а просто пам”ятати про експеримент Аша. Якщо вам здається, що навколо всі брешуть, то саме час сказати
правильну відповідь.

________________________________________
________________________________________
_____________________________________

Здесь некоторые говорят, что диванные войска мобилизуются. Я иногда думаю, ну что за ерунда. Мы же вроде имеем неплохие инструменты, чтобы разобраться, где правда, а где нет, хотя бы приблизительно. И разве может какой-то фейк в сопровождении хора гневных комментаторов самом деле что-то изменить в моих собственных убеждениях?

Самое время напомнить о нескольких широко известных экспериментах и эффектах, которые демонстрируют нашу социальную гибкость и дают простор для манипуляций.



Эксперимент Аша.

Взяли группу испытуемых с целью "проверить зрение". На самом деле цель опыта была совсем другая. Среди участников эксперимента настоящий подопытный был только один, остальные – подсадные утки. Группе продемонстрировали карточки: на одной была нарисована одна полоска, а на другой – три разной длины. Нужно было определить, какая полоска на второй карточке такая же по длине, как на первой. Студенты отвечали по очереди, причем испытуемый был предпоследним.

Подсадные все как один давали неправильный ответ и когда доходила очередь до подопытного, оказалось, что в 75 % случаев он также давал неправильный ответ. Ему было психологически неприятно идти против мнения группы.

Если в группе подсадных случались правильные ответы, то испытуемые также чаще решались на правильный ответ.

Итак, если все врут, то правдорубом быть нелегко, даже если вы твердо убеждены в своей правоте. Если вы принадлежите к 25 % тех, кто готов отстоять свое мнение, то вы автоматически помогаете неуверенным .

Спираль молчания.

Можно сказать, что это следствие эксперимента Аша. Человек с меньшей вероятностью выскажет свое мнение на ту или иную тему, если чувствует, что находится в меньшинстве. Поскольку здесь уже имеет место экстраполяция на целый социум, то теория критикуется.

Групповое подкрепление.

Обратный эффект к спирали молчания, когда убеждение (истинное или ложное) внутри группы формируется путем подкрепления мысли членами группы:
миллионы не могут ошибаться. Там еще есть такой психологический момент, когда в группе отдельный человек чувствует более мужественным, признанным и даже более индивидуальным, чем в том случае, когда он не разделяет мнение группы.

Экпериментальное подтверждение –
третья волна.

Всего лишь за пять дней из обычных американских школьников удалось создать организованную группу нациков. В настоящее время художественное произведение "Третья волна" проходят в немецких школах в назидание, а мы регулярно наблюдаем явление в интернетах вживую.

Хорошая новость.

Подобное группирование все равно временное. Как утверждают исследования
Penn State University”s Institute for Non – Lethal Defense Technologies (передайте, пожалуйста, эту ссылку Авакову, а то знаю я эту АТО), массовые процессы проходят три стадии: мобилизация, коллективная акция и дисперсный процесс, когда все снова разбежались по группам по интересам. Очевидно, что первую или вторую стадию можно замедлить, остановить или наоборот, ускорить.

В любом случае, нужно не забывать, что массовое движение в любом случае не гомогенное, это всегда смесь индивидуумов, небольших групп с разными мотивациями. Участники редко действуют слаженно в унисон, а если это случается, то совместная акция носит кратковременный характер.

Плохая новость.

Не забывайте об эксперименте Милгрэма и Стэнфордский тюремный эксперимент. Мы склонны недооценивать границы собственного садизма.

Буквально пару слов о медиа.

Эффект третьего лица.

Это феномен искаженного восприятия, а именно тенденция людей верить, что массмедиа влияет на других больше, чем на самого себя. Другими словами – мы преувеличиваем эффект пропаганды на других, при этом недооцениваем эффект пропаганды на себя.

Например, группе студентов предлагалось послушать какой-то насильственный рэп и оценить его влияние. Как и ожидалось, студенты оказались не очень впечатлены рэпом, но посчитали, что на молодежь Нью – Йорка этот рэп будет явно иметь деструктивное влияние.

Особенно усиливается эффект третьего лица, если реципиент имеет дело с месиджем, который ему не нравится – насильственный рэп, реклама сигарет и пива и др. Кроме того, эффект усиливает социальная дистанция: студенты не ассоциируют себя с молодежью Нью – Йорка.

Если я в этом месте вас убедила, то расскажу и об эффекте первого лица. Это когда мессидж вас самих очень впечатлил, то вы автоматически переоцениваете его влияние на других.

Из этого можно сделать один вывод – видимо вообще лучше не думать, как мессидж повлияет на других, поскольку мы не очень точно можем это предвидеть. Главное просто помнить об эксперименте Аша. Если вам кажется, что вокруг все врут, то самое время сказать
правильный ответ.

Штанці

Фото
102-14627 з бундесархіву
CC BY-SA 3.0.

Оригінальний підпис:

Mai 1933. Marlene Dietrich, die bekannte Filmschauspielerin, welche sich augenblicklich in Paris aufhält, wurde von dem Polizeipräfekten von Paris, Chiappe, unter Androhung der Verhaftung, verboten sich öffentlich in Männerkleidern zu zeigen!

Травень 1933. Знаменитій кіноактрисі Марлен Дітріх, яка наразі знаходиться в Парижі, поліцейський префект Парижу Jean Chiappe заборонив публічно з”являтись на людях в чоловічому одязі під загрозою арешту.

Май 1933. Знаменитой киноактрисе Марлен Дитрих, которая в данный момент находится в Париже, полицейский префект Парижа Jean Chiappe запретил показываться на публике в мужской одежде под угрозой ареста.

Я та каратешки

Пару тижні тому мої каратешніци щойно поздавали екзамен на наступний пояс і повісились мені на шию. Перед тим у нас було тренування, тому звиняйте, я волохата, а моя пика червона і мокра. Каратешка з половиною мого набору хромосом впізнається по успадкованим окулярам.

Зліва на тлі невиразна тінь нашого сивого сенсея-екзаменатора, який в кишенях курточки шукає платочок, аби витерти чоло.

________________________________________
_______________________

Пару недель назад мои каратешницы только сдали экзамен на следующий пояс и повесились мне на шею. Перед тем у нас была тренировка, поэтому извините, я лохматая, а моя рожа красная и мокрая. Каратешка с половиной моего набора хромосом узнается по унаследованным очкам.

Слева на заднем фоне невнятная тень нашего седого сенсея-экзаменатора, который в карманах куртки ищет платочек, чтобы вытереть лоб.

Herzdenkmal / Пам”ятник в серці / Памятник в сердце



В гімназії, яку відвідує моя донька, на уроках літератури німецькі дітлахи зараз проходять книгу Маркуса Зузака "
Книжковий злодій" про долю однієї дівчинки в фашистській Німеччині.

Оповідання ведеться від імені смерті.

Всього лише одна цитата.

________________________________________
__________

В гимназии, которую посещает моя дочь, на уроках литературы немецкие дети сейчас проходят книгу Маркуса Зузака
Книжный вор о судьбе одной девочки в фашистской Германии.

Повествование ведется от имени смерти.

Всего лишь одна цитата.

________________________________________
__________

"Ein kleines Stück Wahrheit:

Ich habe keine Sense.

Ich trage nur dann einen schwarzen Kapuzenmantel,

wenn es kalt ist.

Ich habe auch kein Totenschädelgesicht,

das ihr mir so gerne andichtet.

Wollt ihr wissen, wie ich wirklich aussehe?

Ich sage es euch. Schaut in einen Spiegel."

"Маленький шматочок правди:

У мене немає коси.

Я тільки тоді ношу чорного каптура,

коли холодно.

І лице у мене також не у вигляді черепа,

що ви залюбки мені приписуєте.

Волієте знати, як я насправді виглядаю?

Я скажу вам. Подивіться у дзеркало."

"Маленький кусочек правды:

У меня нет косы.

Я только тогда ношу черный капюшон,

когда холодно.

И лицо у меня тоже не в виде черепа,

который вы мне охотно приписываете.

Хотите знать, как я выгляжу в самом деле?

Я скажу вам. Посмотрите в зеркало."

Про рукопотискання/ О рукопожимании

У нас в карате-клубі є дівчинка, в цьому році випускниця середньої школи. Непогана каратистка, дослужилась до фіолетового поясу, займається в клубі організацією дитячих свят. Але дуже сором”язлива. І от на останніх зборах якось розговорились. В школі зірок з неба не хапає, тому хоче якусь середньо-професійну освіту. Жаліється, що вже рік шукає місце для подальшого навчання, розіслала близько 30 резюме, постійно їздить на співбесіди і всюди отримує відлуп.

Я одразу уявила, як вона на цих співбесідах колупає пальцем долоню та сором”язливо закочує очі. Кажу, -нумо, голубонько, уяви, що я запросила тебе поговорити і ти заходиш в кабінет і…? От вона і продемонструвала. Наступну годину в паузі між тренуваннями ми вчились потискати мені руку, дивитись приязно в очі, впевнено здороватись і представлятись під радісні коментарі каратистів.

Минув тиждень. Вчора прибігає на тренування і кидається мені на шию: на останній співбесіді одразу отримала пропозицію. От я собі і думаю – вчиш їх кулаками махати, вчиш, а насправді треба вчити потискати правицю.

________________________________________
_________________________

У нас в каратэ – клубе есть девочка, в этом году выпускница средней школы. Неплохая каратистка, дослужилась до фиолетового пояса, занимается в клубе организацией детских праздников. Но очень застенчивая. И вот на последнем собрании как-то разговорились. В школе звезд с неба не хватает, поэтому хочет какое-то средне – профессиональное образование. Жалуется, что уже год ищет место для дальнейшего обучения, разослала около 30 резюме, постоянно ездит на собеседования и везде получает от ворот поворот.

Я тут же представила, как она на этих собеседованиях ковыряет пальцем ладонь и стыдливо закатывает глаза. Говорю, а ну-ка, голубушка, представь, что я пригласила тебя поговорить и ты заходишь в кабинет и …? Вот она и продемонстрировала. Следующий час в паузе между тренировками мы учились пожимать мне руку, смотреть приветливо в глаза, уверенно здороваться и представляться под радостные комментарии каратистов.

Прошла неделя. Вчера прибегает на тренировку и бросается мне на шею: на последнем собеседовании сразу получила предложение. Вот я себе и думаю – учишь их кулаками махать, учишь, а на самом деле нужно учить пожимать руку.

Талєб всьо/ Талеб все

Насправді це мало б рано чи пізно статися, коли б ідея Нассіма Талєба про
чорного лебедя заплила б в царину ГМО. Це, власне, лежало на поверхні. Але я і гадки не мала, що це зробить
сам Талєб.

Хто раптом не в курсі, коротко його ідея полягає в тому, що рідкі і малопередбачувані події можуть мати наслідки набагато більші ніж ті, які бодай трохи можна передбачити. Згідно теорії, ГМО, про яке ми, звісно, нічого не знаємо, може мати грандіозні наслідки. А може і не мати.

Ну чому цей Талєб не візьметься оцінити наслідки технології варіння борща в тефлоновій кастрюлі? Може і там є якийсь
silent risk?

Ймовірність того, що на перший погляд розумні люди на кшалт Талєба, звихнуться, і справді не дуже велика. І, якщо його теорія вірна, тепер треба очікувати повного і остаточного закату біотехнології.

________________________________________
_________________________

На самом деле это должно было рано или позно случиться, когда идея Нассима талеба о
черном лебеде заплыла бы в царство ГМО. Это, собственно, лежало на поверхности. Но я и подумать не могла, что это сделает
сам Талеб.

Если кто вдруг не в курсе, то вкратце его идея заключается в том, что редкие и плохо предсказуемые события могут иметь последствия намного большие чем те, которые можно немного предусмотреть. Согласно теории, ГМО, о котором мы, вестимо, ничего не знаем, может иметь грандиозные последствия. А может и не иметь.

Ну почему этот Талеб не возмется оценить последствия технологии варения борща в тефлоновой кастрюле? Может и там есть какой-то
silent risk?

Вероятность того, что на первый взгляд умные люди вроде Талеба, свихнутся, действительно не очень высока. И, если его теория верна, теперь стоит ожидать полного и окончательного заката биотехнологии.

Символи і ідентичність// Символы и идентичность

Почнемо з визначення. Згідно формулювання
Kenneth Burke: Man is the symbol-using, symbol-making, symbol-misusing animal. Тварина.

Символ – походить від грецького слова з корнями
syn ‘together’ та
ballein ‘to throw’ , тобто дещо скинуте разом в купу. Символ може бути значком, словом, предметом, тощо. Які уявлення асоціюються з символом – визначається по різному в різних областях застосування.

Термін
символ використовується у двох дихотомічних напрямках. В світі математики, логіки, інформатики, когнітивних науках, символ довільно приписується до якогось референту і може комбінуватись з іншими символами, згідно встановленого набору правил. Це елемент коду або якогось конкретного опису.

Ось так

Усім все зрозуміло.

Натомість в гуманітарщині, соціальних науках, теології і міфології – термін
символ зарезервований за комплексними езотеричними зв”язками, сенсом, що вкладається в тотеми або об”єкти, які вбудовані в релігійні ритуали. В цих випадках сенс символу неможливо збагнути без повного занурення в культурний досвід.

Навколо гуманітарного символізму вже полягло чимало філософів і людство нагребло силу-силенну досвіду, як ці символи юзати або як ними зловживати в філософії, мові, міфології, мистецтві, релігії, психоаналізі, держбудівництві і навіть в формуванні власної ідентичності. Про останнє буде докладніше трохи нижче.

Спочатку покличу на допомогу Леві Стросса і його концепцію pensée sauvage (прибл. переклад – дике мислення). Цей тип міркувань притаманний деяким культурам, в основі якого лежить міфічно-магічний світогляд. Порівняєм деякі основні його положення з сучасним редукційним.

Нижче через дефіс ознаки дикого мислення і сучасного.

Головна думка:

любов до цілого – любов до правди.

Головне питання:

як пасує окрема подія до загального контексту? – як пояснити окрему подію?

Основні положення:

неподільні події і є реальність – окремі події основа світу;

речі це тільки швидкоплинні прояви – події це результат взаємодії речей;

загальне проявляється в речах – сума речей формує універсум.

Віра і довіра:

віра в всесвітню гармонію – віра в людські можливості;

довіра до знань древніх – скепсис щодо будь-яких теорій;

прихильність до перевірених моделей мислення – все може підлягати сумніву;

будь-який досвід важливий – важливий тільки досвід, що можна перевірити.

Колективні цілі:

встановити спорідненість з Великим Загальним – дослідити природній порядок;

культура є дзеркалом природного порядку – культура є продуктом людства;

сенс, повнота, гармонія – правда, верифікованість, прогрес.

Методи:

незаплановане майстрування з випадкових фрагментів досвіду у відповідності з ієрархією цінностей – планове конструювання з експериментально перевірених подій у відповідності до встановлених зв”язків;

від загального до конкретного – від конкретного до загального.

Часовий вимір:

жодного хронологічного сортування подій: минуле може бути або зовсім забутим, або слугувати міфічними метафорами для моральної орієнтації – хронологічне сортування подій: минулі події визначають напрямок розвитку і оцінюються відповідно до їх причинних ефектів.

Презентація та зрозумілість:

міфічна картина світу це компроміс щоденного досвіду та висновків предків так, що істина неминуче зміщується – наукова картина світу формується без суб”єктивних додатків

Зв”язок з суспільством:

дике мислення пронизує всі площини суспільства через тотем, ім”я, належність до клану та пов”язане з довкіллям – сучасне мислення не пропонує однозначної картини всесвіту, яку може збагнути будь-яка людина.

Це, звісно, спрощена і поляризована схема, сучасна людина часом демонструє шпагат між двома полюсами, але ці два типи мислення очевидно використовують символи по різному. Отже, короткий підсумок. З одного боку раціональне редукційне мислення з інформативним символом-кодом, з іншого – міфологічне гуманітарне мислення з символом, що наповнений казна чим, в залежності від обставин. Приблизно ось так:

Оскільки з першим все зрозуміло,
спробую розібратись з другим.

Використання символів це
комунікація
Homo sapiens з сородичами.

До того ж це акт
швидкої комунікації. Сприйняття символу відбувається набагато швидше, ніж вербальна комунікація.

Символи несуть величезний
комплекс ідей, віри, переконань та емоцій, вони також несуть багато рівнів інтерпретації .

Символи – це перш за все
емоційна комунікація. Символи апелюють в першу чергу до емоційного, аніж до раціонального міркування.

І нарешті, це комунікація між індивідуумом і групами. В цьому контексті символи це складова
ідентичності індивідууму і групи.

Прийшов момент розібратися з ідентичністю. Там взагалі мрак, але інтуїтивно ми десь розумієм, про що мова. Якщо мова про одну якусь особу, то це скоріш індивідуальність, факт, що персона є сама собою, а не ще кимось іншим.

Якщо мова про групу, то ідентичність – це
максимальна подібність членів цієї групи між собою: культурна, етнічна, соціальна, колективна ідентичність, "я – це він, це ми, ми-подібні". Отже, ідентичність – це продукт класифікації, а це базова людська ментальна активність. Класифікація соціуму перш за все включає визначення стосунків однієї групи з іншою.

Коли ми приписуємо себе або інших до певної соціальної категорії, ми одразу навішуємо символи, як маркери, аби відрізнити себе від інших або навпаки, розпізнати свою групу. Проблема в тому, що з цього моменту ми остаточно розпрощались з об”єктивністю.

Люди думають і діють по відношенню до світу згідно цієї уявної символічної моделі, її символічної інтерпретації, а не у відповідності до об”єктивної природи і характеристики окремих складових. Наприклад, ми вибираєм декілька особливо позитивних і привабливих елементів для формування іміджу власної групи, натомість для оцінки іншої групи використовуєм зовсім інші елементи, в залежності від ситуації.

Контекстний характер ідентичності дуже важливий для розуміння соціальних стосунків, особливо тоді, коли ці стосунки сповзають у конфлікт. Тоді відмінності між групами загострюються, а внутрішні протиріччя всередині груп просто стираються. Ідентичність всередини групи зростає, при цьому дУрні і мерзотники нікуди з неї не ділись. В той самий час в іншій групі випадково опиняються хороші друзі та родичі.

Це був вступ. Насправді я хотіла написати, що у мене в саду росте найгарніша в світі троянда
Gloria Dei і найгарніший у світі бузок
Красуня Москви.



Троянда Gloria Dei створена французьским селекціонером Francis Meilland і поступила в продаж в 1945 році. В Америці вона отримала ім”я Peace випадково в той день, коли Радянська Армія увійшла в Берлін. Декілька тижнів пізніше на засіданні ООН, кожен делегат отримав троянду, як символ того, що мир – це найважливіша ціль у світі. В 1976 році цей сорт вперше обрали трояндою світу.



Бузок Красуня Москви створений російським селекціонером Леонідом Колєсніковим в 1947 році. В 1973 році сорт отримав в США нагороду Міжнародного союзу бузководів "Золота гілка бузку". Екс-президент цього союзу Колін Чепмен колись сказав: "Якщо в раю є бузок, то це Красуня Москви". Я з ним цілком згодна.

________________________________________
___________________________

Начнем с определения. Согласно формулировки
Kenneth Burke: Man is the symbol-using, symbol-making, symbol-misusing animal. Животное.

Символ – происходит от греческого слова с корнями
syn ‘together’ и
ballein ‘to throw’, то есть нечто, сброшенное в кучу. Символ может быть значком, словом, предметом и т.д. Какие представления ассоциируются с символом – определяется по разному в различных областях применения.

Термин
символ используется в двух дихотомических направлениях. В мире математики, логики, информатики, когнитивных науках, символ произвольно приписывается к какому-то референту и может комбинироваться с другими символами, согласно установленного набора правил. Это элемент кода или какого-то конкретного описания.

Вот так




Всем все понятно.

Зато в гуманитарщине, социальных науках, теологии и мифологии – термин символ зарезервирован за комплексными эзотерических связей, смыслом, вкладываемым в тотемы или объекты, которые встроены в религиозные ритуалы. В этих случаях смысл символа невозможно понять без полного погружения в культурный опыт.

Вокруг гуманитарного символизма уже полегло немало философов и человечество нагребло немало опыта, как эти символы юзать или как ими злоупотреблять в философии, языке, мифологии, искусстве, религии, психоанализе, в госстроительстве и даже в формировании собственной идентичности. О последнем будет подробнее чуть ниже.

Сначала позову на помощь Леви Стросса и его концепцию
pensée sauvage (прибл. перевод – дикое мышления). Этот тип мышления присущ некоторым культурам, в основе которого лежит мифически-магический мировоззрение. Сравните некоторые основные его положения с современным редукционным.

Ниже через дефис признаки дикого мышления и современного.

Главная мысль:

любовь к целому – любовь к правде.

Главный вопрос :

как подходит отдельное событие к общему контексту ? – как объяснить отдельное событие ?

Основные положения:

неделимые события это и есть реальность – отдельные события являются основой мира;

вещи это только мимолетные проявления – события это результат взаимодействия вещей;

общее проявляется в вещах – сумма вещей формирует универсумю

Вера и доверие:

вера в всемирную гармонию – вера в человеческие возможности;

доверие к знаниям древних – скепсис относительно любых теорий;

приверженность проверенных моделей мышления – все может подлежать сомнению;

любой опыт важен – важен только опыт, который можно проверить.

Коллективные цели:

установить родство с Великим Общим – исследовать естественный порядок вещей;

культура является зеркалом естественного порядка – культура является продуктом человечества;

смысл, полнота, гармония – правда, проверяемость, прогресс.

Методы:

незапланированное конструирование из случайных фрагментов опыта в соответствии с иерархией ценностей – плановое конструирование из экспериментально проверенных событий в соответствии с установленными связями;

от общего к частному – от частного к общему.

Временное измерение:

никакой хронологической сортировки событий: прошлое может быть либо совсем забытым, либо служить мифическими метафорами для моральной ориентации – хронологическая сортировка событий: прошедшие события определяют направление развития и оцениваются в соответствии с их причинными эффектами.

Презентация и понятность:

мифическая картина мира это компромисс ежедневного опыта и выводов предков так, что истина неизбежно смещается – научная картина мира формируется без субъективных приложений.

Связь с обществом:

дикое мышление пронизывает все плоскости общества через тотем, имя, принадлежность к клану и связано с окружающей средой – современное мышление не предлагает однозначной картины вселенной, которую может понять любой человек.

Это, конечно, упрощенная и поляризованная схема, современный человек способен и на шпагат между двумя полюсами, но эти два типа мышления очевидно используют символы по разному. Итак, краткий итог. С одной стороны рациональное редукционное мышления с точным информационным символом-кодом, с другой – мифологическое гуманитарное мышление с символом, наполненный невесть чем, в зависимости от обстоятельств, примерно вот так:

Поскольку с первым все понятно,
попробую разобраться со вторым.

Использование символов это
коммуникация
Homo sapiens с сородичами.

К тому же это акт
быстрой коммуникации. Восприятие символа происходит гораздо быстрее, чем вербальная коммуникация.

Символы несут огромный
комплекс идей, веры, убеждений и эмоций, они также несут много уровней интерпретации.

Символы – это прежде всего
эмоциональная коммуникация. Символы апеллируют скорее к эмоциональному, чем к рациональному рассуждению.

И наконец, это коммуникация между индивидуумом и группами. В этом контексте символы это составляющая
идентичности индивидуума и группы.

Пришел момент разобраться с идентичностью. Там вообще мрак, но интуитивно мы где-то понимаем, о чем речь. Если речь об одной какой-то особе, то идентичность это скорее индивидуальность, факт, что особа является сама собой, а не кем-то еще другим.

Если речь о группе, то идентичность – это
максимальное сходство членов этой группы между собой: культурная, этническая, социальная, коллективная идентичность,"я – такой как он, это мы, мы-похожи". Итак, идентичность – это продукт классификации, а это базовая человеческая ментальная активность. Классификация социума прежде всего включает определение отношений одной группы с другой.

Когда мы приписываем себя или других к определенной социальной категории, мы сразу навешиваем символы как маркеры, чтобы отличить себя от других или наоборот, распознать свою группу. Проблема в том, что с этого момента мы окончательно распрощались с объективностью.

Люди думают и действуют по отношению к миру согласно этой воображаемой символической модели, ее символической интерпретации, а не в соответствии с объективной природой и характеристикой отдельных составляющих. Например, мы выбираем несколько особо положительных и привлекательных элементов для формирования имиджа собственной группы, зато для оценки другой группы используем совсем другие элементы, в зависимости от ситуации.

Контекстный характер идентичности очень важен для понимания социальных отношений, особенно тогда, когда эти отношения сползают в конфликт. Тогда различия между группами обостряются, а противоречия внутри групп просто стираются. Идентичность внутри группы растет, при этом глупцы и мерзавцы никуда из нее не делись. В то же время в другой группе оказываются друзья и родственники.

Это было вступление. На самом деле я хотела написать, что у меня в саду растет самая красивая в мире роза
Gloria Dei и самая красивая в мире сирень
Красавица Москвы.



Роза Gloria Dei создана французским селекционером Francis Meilland и поступила в продажу в 1945 году. В Америке она получила имя Peace случайно в тот день, когда Советская Армия вошла в Берлин. Несколько недель позже на заседании ООН каждый делегат получил розу, как символ того, что мир – это важнейшая цель в мире. В 1976 году этот сорт впервые избрали розой мира.



Сирень Красавица Москвы создана российским селекционером Леонидом Колесниковым в 1947 году. В 1973 году сорт получил в США награду Международного союза сиреневодов " Золотая ветка сирени ". Экс -президент этого союза Колин Чепмэн когда-то сказал: "Если в раю есть сирень , то это Красавица Москвы". Я с ним полностью согласна.