Oops! … I Did It Again

Сподіваюсь, що всі вже чули, що наш старий знайомий Сераліні
вчергове опублікував знущання над щурами в журналі
Environmental Sciences Europe. Тими самими щурами. Ті самі результати. З незначними перефразуваннями. Під катом
докладніше.

Святкування републікації
супроводжувалось підтримкою деяких представників наукової спільноти. Зокрема Dr Michael Antoniou (
колаборатор Сераліні) пише: The republication of the study
after three expert reviews is a testament to its rigour, as well as to the integrity of the researchers.

Але, як виявилось згодом, товариш трохи поспішив. Журнал Nature, який також
не обійшов увагою цю знаменну подію, і звернувся за коментарем до редактору журналу Henner Hollert. І той відповів: "
ESEU conducted
no scientific peer review, because this had already been conducted by
Food and Chemical Toxicology, and had concluded there had been no fraud nor misrepresentation".

Зовсім неохота вчергове пиляти стружки, але особисто мені цікаво, що ж це за джорнал
Environmental Sciences Europe. Імпакт-фактору у журнальчика ще нема, бо це молоде створіння. Хто ж його створив? Варто придивитись уважніше до редактора журналу Henner Hollert. На перший погляд цілком поважний
німецький вчений.

Станом на 2011 рік він був редактором 3х журналів, в яких він охоче публікується сам, цитуючи сам себе.

Environmental Science and Pollution Research – 39 статей

Journal of Soils and Sediments – 28 статй

Umweltwissenschaften und Schadstoff-Forschung (який тепер називається Environmental Sciences Europe) – 25 статей.

При цьому він охоче цитує сам себе (до 50% самоцитувань) або публікації зі "своїх" журналів. З точки зору науки, цей феномен називається coercive citation, використовується з метою роздути імпакт-фактор журналів і в академічних колах не дуже вітається.В розумних рамках ще так сяк припустимо, але половина самоцитувань – це вже нахабство. Немає особливих законних інструментів, щоб цьому запобігти. Але ми, читачі, можем дати цьому моральну оцінку.

Кому охота борбатись в черговій науковій експертизі, може
починати тут.



________________________________________
________________________

Надеюсь, что все уже слышали, что наш старый знакомый Сералини очередной раз
опубликовал издевательства над крысами в журнале
Environmental Sciences Europe. Теми же крысами. Те же результаты. С незначительными изменениями. Под катом
подробнее.

Празднование републикации сопровождалось поддержкой некоторых представителей научного сообщества. В частности Dr Michael Antoniou (
колаборатор Сералини) пишет: "The republication of the study after
three expert reviews is a testament to its rigour, as well as to the integrity of the researchers."

Но, как оказалось впоследствии, товарищ немного поспешил. Журнал Nature, который также
не обошел вниманием это знаменательное событие и обратился за комментарием к редактору журнала Henner Hollert. И тот ответил: " ESEU conducted
no scientific peer review, because this had already been conducted by Food and Chemical Toxicology, and had concluded there had been no fraud nor misrepresentation ".

Совсем неохота в очередной раз пилить стружки, но лично мне стало интересно, что же это за джорнал
Environmental Sciences Europe. Импакт-фактора у журнальчика еще нет, потому что это молодое создание. Кто же его создал? Стоит присмотреться внимательнее к редактору журнала Henner Hollert. На первый взгляд вполне почтенный
немецкий ученый.

По состоянию на 2011 год Henner Hollert был редактором 3х журналов, в которых он охотно публикуется сам.

Environmental Science and Pollution Research – 39 статей

Journal of Soils and Sediments – 28 статей

Umweltwissenschaften und Schadstoff-Forschung (который теперь называется Environmental Sciences Europe) – 25 статей.

При этом он охотно цитирует сам себя (до 50% самоцитирований) или публикации из "своих" журналов. С точки зрения науки, этот феномен называется
coercive citation, используется с целью раздуть импакт-фактор журналов, что в академических кругах не очень приветствуется. В разумных рамках еще кое-как допустимо, но половина самоцитирований- это уже запредельная наглость. На самом деле нет законных инструментов, чтобы это предотвратить. Но мы, читатели, вполне можем дать этому моральную оценку.

Кому охота копаться в очередной научной экспертизе, может
начинать отсюда.

Advertisements

DLG-Feldtage

Оскільки обіцяла, то розкажу. Попереджаю, що російського варіанту не написала, бо у мене

DLG, а саме Deutschen Landwirtschafts-Gesellschaft (Товариство німецького сільського господарства), неподалік від нас розташувало демонстраційний виставковий центр досягненнь капіталістичного сільського господарства, а саме рослинництва. Він, здається, займає приблизно 65 гектарів і в ньому раз на два роки проводяться міжнародні месси, так звані
DLG – польові дні.

Туди з”їжджаються виробники агро хімії та техніки, науковці, селекціонери і демонструють свої розробки і надбання фермерам. На полях встановлені шалаші зі стендами, розбиті ділянки з демонстраційними культурами, окремо розташована техніка, яка також демонструє свої можливості.

Перше, що вражає (це я пишу зі слів очевидців) – це якість демонстративного матеріалу. Всі рослинки колосок до колоска, ніякого крайового ефекту, рапс як стіна. І це сотні невеличких плотів. Причому їх туди не завезли, а вирощують прямо там. Тобто якість культивування на дуже високому рівні.

Сільськогосподарська техніка, здається, випереджає потреби і можливості фермерів. Наразі навряд чи кого можна здивувати трактором, який керується GPS. А як вам поливальні машини, що розприскують гербіциди, на які навішують оптичні сенсори, які розрізняють де ще поле з буряком, а де вже кінець поля і відключають полив?

Розробляються також
маленькі роботи, які прополюють поля. На виставці проводяться справжні змагання таких роботів. Вони повинні не тільки бути вправними в навігації, а також розпізнавати де кукурудза, а де бур”ян і фіксувати, де випади посадок і т.д.

Дрони також активно використовуються на полях. За допомогою дронів можна розпізнати дефіцит води, розповсюдження шкідників і т.д. Тут треба зауважити, що з"являється робота для аналітиків дігітальних зображень.

В попередньому пості я зауважила про урожайність зернових, яку перераховують не тільки на центнери з гектару, а на економічність з гектару. Це, зі спостережень очевидців, основне питання, яке хвилює фермерів. Тому перше питання фермери задають "Що це таке?", а друге "Наскільки це вигідно і коли окупиться?". Оскільки, як я вже казала, селекціонери вже загнали біологічну урожайність пшениці на плато, а німецькі фермери довели культивування до ідеалу, то головне питання, як тепер це все здешевити – зменшити затрати на вирощування і підвищити стійкість, щоб зменшити затрати на обробку та полив.

Цього року виставку відвідало 23000 людей. Від України не було жодного стенду, крім якогось німецького університетського дослідження потенціалу українського зерноводства.

На
фейсбуку є багато фото, можна собі уявити, що це таке.

Корпоративчик.

У нас також є корпоративи. Раз на рік лабораторія бере відгул і виїжджає на природу. Але ці вчені не мають жодних уявлень, як правильно відпочивати, тому організовують культурну програму. Цього разу ходили подивитись на місцеві греблі, водосховища та електростанцію.

Оскількі греблі фінансуються з бюджету, то співробітники намагаються бути (стверджують, що так в законі) ближче до людей і постійно проводять екскурсії для всіх бажаючих зівак. Дізналась багато нового.

– Вода у нас в крані річкова саме з цих водосховищ. Дуже чиста, м"яка і якісна.

– На декількох річках близько 130 водосховищ. Добре, що їх побудували давно, бо зараз би екологи там розвели страшний шантаж – екосистема "порушена" на віки.

– Інженери запевняють, що греблі цілком переживуть людство.

– І найцікавіше. Німці винайшли вічний двигун. Паливо в ньому – гроші. Уявіть собі водосховище в горах. Вночі в нього закачують по величезним трубам воду на гору. А вдень спускають вниз на турбіни і виробляють електроенергію. Коли ми всі вирячили очі, нам пояснили. Вночі енергія, яку накрутили за день вітряки і сонячні батареї, – дешевша, тому вигідно її використати, щоб накачати водосховище, а вдень виробляти дорожчу енергію. Ясно?

-Колеги з іншого відділу їздили на селекційну месу, також багато чого цікавого розказували. Може буде час, то розкажу докладніше. Наразі Німеччина і Британія вже досягли максимальної світової врожайності пшениці. Селекціонерам навряд чи вдасться вичавити щось з геному. Але врожайність це єрунда. Фермери рахують не врожайність, а економічну ефективність з гектару. Ну, як з трубами з водою.

– Я пішла в ліс і загубилась. Тобто не я загубилась, а решта вся група, бо тільки я знайшла правильний шлях до іншого водосховища. Колеги тим часом бігали по берегу і шукали мене, і водосховище. Потім я знайшлась і глузувала з недотеп.

________________________________________
_______________________________

У нас также есть корпоративы. Ежегодно лаборатория берет отгул и выезжает на природу. Но эти ученые не имеют никаких представлений, как правильно отдыхать, поэтому организуют культурную программу. На этот раз ходили посмотреть на местные плотины, водохранилища и электростанцию​​.

Поскольку дамбы финансируются из бюджета, то работники стараются быть (утверждают, что так в законе) ближе к людям и постоянно проводят экскурсии для всех желающих зевак. Узнала много нового.

– Вода у нас в кране речная именно из этих водохранилищ. Очень чистая, мягкая и качественная.

– На нескольких реках около 130 водохранилищ. Хорошо, что их построили давно, потому что сейчас бы экологи там развели страшный шантаж – экосистема "поломана" на века.

– Инженеры уверяют, что плотины вполне переживут человечество.

– И самое интересное. Немцы изобрели вечный двигатель. Топливо в нем – деньги. Представьте себе водохранилище в горах. Ночью в него закачивают по огромным трубам воду на верх. А днем ​​спускают вниз на турбины и производят электроэнергию. Когда мы все вытаращили глаза, нам объяснили. Ночью энергия, которую накрутили за день ветряки и солнечные батареи, – дешевле, поэтому выгодно ее использовать, чтобы накачать водохранилище, а днем производить дорогую энергию. Ясно?

-Коллеги из другого отдела ездили на селекционную мессу, также много интересного рассказывали. Может будет время, то расскажу подробнее. Сейчас Германия и Великобритания уже достигли максимальной мировой урожайности пшеницы. Селекционерам вряд ли удастся выжать что-то из генома. Но урожайность это ерунда. Фермеры считают не урожайность, а экономическую эффективность с гектара. Ну, как с трубами с водой.

– Я пошла в лес и потерялась. То есть не я потерялась, а вся остальная группа, так как только я нашла правильный путь к другому водохранилищу. Коллеги тем временем бегали по берегу и искали меня, и водохранилище. Потом я нашлась и смеялась над недотепами.

Об умных и/или красивых

Поскольку вип-химичкам все еще зудит то ли ум, то ли красота, продолжим сеанс.

Под катом разборки, а вы такое любите, я знаю.

leolion_1 не может оправиться после обсуждения моих труселей
и вопрошает (цитирую)

Представьте себе ситуацию.

Две женщины, красивая* и некрасивая**.

* красивая вот это, сама
leolion_1

**некрасивая вот это.

Первая (
красивая) презирает вторую, вторая терпеть не может первую.

Обе считают себя очень умными.

Первая, заведомо зная, что второй сообщат, публично и намеренно отпускает издевательский комментарий о сексуальной (не)привлекательности второй.

Вторая, узнав об этом,
начинает публично же с вовлечением максимального числа людей обсуждать слова первой "Вы знаете, что она про меня сказала? А вот что! Ну, и что вы на это скажете?"

Я не спрашиваю о моральном облике первой, он в этой ситуации вполне очевиден.

Мне интересно, что вы скажете об уме второй.

___________________________________

Значит вот что скажу. Красота – это дело вкуса, а о вкусах не спорят.

Для начала мы разберемся с умом первой красавицы. Ум красавицы, как и все другие умы и мой в том числе, измеряется научным выхлопом. Мы не мужики, чтобы меряться х….хиршами, но кто в теме, тот с легкостью разберется, у кого научные сиськи будут покрупнее. Подозреваю, что мой бюстгальтер будет красавице великоват.

Мы посмотрим на индекс цитирования. Только не в научной прЭссе, поскольку там с этим у химички-красавицы как раз не густо. Однако только в одной ЖеЖе парочка статей в научных журналах (Ангевандте, Джорнал оф физикал кемистри и Ленгмюр) вип-химичкой процитированы аж 13 раз, а несколько раз даже со звездочкой.

1.
Надо будет ссылку на Ангевандте,где была опубликована наша первая статья на эту тему – я Вам дам. (Импакт самого журнала можно увидеть на его же сайте).

2.
Меня на "мягоньком" взять очень трудно, в противном случае я и должность бы другую занимала, и публиковалась бы исключительно в журналах из списка, рекомендованного ВАК (а не в Langmuir, например)

3.
Мне, когда эти наши ПРНД еще недолго, примерно с год, были (не спрашивайте как расшифровывается, это что-то вроде надбавки за ту самую публикабельность), за Ангевандту что-то около 3 тыщ российских дали, а за все скопом западные публикации 10, что ли, тыщ набралось, а потом и ПРНД отменили.

4.
Мэм. Мой предполагаемый налогплательщик уже должен был обожраться и лопнуть от одной только моей статьи в Ангевандте за зарплату внс 19200 чистыми (это менее 500 евро в месяц на все), что он мне платит вместе с надбавками. Про вторую статью там же я уж и не говорю.

5.
И вот в на ПРНД-аукционе неслыханной щедрости в МГУ соавтор мой получает за нашу статью в Ленгмюре 100 тыщ рублей (другой бы тоже получил, если бы указывал все свои аффилиации в выданном к прочтению драфте, хотя он так и так получит за другое)

6.
А в JPhysChem и в Ленгмюре оба раза мне просто душу вынули

7. …
индекс цитирования по западным журналам у меня самый высокий по институту. Даже среди член-корров и академиков. Импакт-фактор – есть у нас такой показатель. В противном случае меня вряд ли приглашали бы в университет Луи Пастера и в университет Регенсбурга с лекциями по физико-химии и нанохимии поверхности, лаборантов у них своих хватает:) И редакторы JACS и Angewandte Chemie не приглашали бы меня реферировать статьи. Вы знаете, что звездочка после имени автора означает? Не иначе, как это маркер содержантки:))))

8.
Именно они – благодарение Богу за то, что они у меня есть – позволяют мне, сидючи в России, публиковаться автором "со звездочкой" в таких журналах как Langmuir, Journal of Physical Chemistry, Angewandte Chemie и JACS

9.
Надеюсь, у вас достаточно квалификации, чтобы читать Angew. Chem. Int. Ed., J.Phys.Chem. или Langmuir, и вы также знаете, что означает "звездочка" и положение фамилии автора в конце списка (при живом завлабе и даже иностранных завлабах в его середине), и знаете, как расшифровывается аббревиатура PI.

10.
Вот, допустим, у меня в этом году вышло 2 статьи – в Angewandte Chemie Int.Ed. и Chemistry A European Journal

11.
Мало того, написала все от первого до последнего слова и не на родном языке. Продала в импакты от 4 до 13. Моя фамилия в конце списка

12.
Когда я (собственноручно) писала свою первую статью в Ангевандте с ИФ 12… Когда я спасала статью немцев в Ангевандте, ставшую моей второй там публикацией

И, па-ба-ба-бам, финал….

13.
Да по гамбургскому счету ничего нельзя выпячивать и ничем хвалиться, кроме.., и мы оба с Вами об этом прекрасно знаем. Ни Хиршами, ни Ангевандтами, ни докторами, ни грантами. Это если в смысле хвалиться, а не в смысле найти на пропитание семье,

В заключение. Дорогая Мария Александровна, обильное самоцитирование статей в ЖЖ не добавляет к хиршу, тем более к импакту ваших статей ни сантиметра. Человека украшает не импакт и дорогие кремики, а скромность.

О себе. Я считаю себя посредственным ученым, хоть и сиськи у меня на пару размеров поболе ваших будут, своим внешним видом и тем более сексуальностью полностью удовлетворена, а к вам не испытываю вообще никаких чувств. Мы с вами в разных весовых категориях.

Дещо про он-лайн курси/ Кое-что об он-лайн курсах

Колись в школі писали твір на тему "Школа майбутнього". З фантазією у мене було не дуже – школа, вона і в Африці школа. Спробувала було уявити гарне обладнання. Але в нас вже була потужна географічка, яка запрягла всіх батьків, включила зв”язки і нафарширувала кабінет програвачем, магнітофоном і кінопроектором. Отже, я не могла уявити собі нічого кращого, як дистанційні уроки по телевізору. Сидиш собі вдома на дивані, дивишся тєлік, як якась вчителька розказує нову тему. Написав контрольну – відправив по пошті. Красота.

Цікаво, що я майже
вгадала.

Тільки замість МарьІванівни слухаю уроки Salman Khan. Про це буде трохи нижче, а спочатку дам анонс на курс, який розпочинається
ЗАВТРА. Так що бігом записуватись.

cattish_elf присла(ла)в анонс курсу
Introduction to Biology – The Secret of Life. З розкладом і темами можна ознайомитись
тут. Дуже пристойний курс молекулярної генетики. Налітай!

Ну і декілька слів про
Salman Khan. Я про нього вже не раз згадувала, але мене ніщо не зупинить постійно про нього талдичити, бо це курси, які я ніжно люблю. Хто досі не в курсі – скажу пару слів, що це таке. Приблизно 10 років тому він пояснював свої кузіні завдання по математиці і викладав фільми на ютьюб. Ці ролики стали популярні, бо пояснював він дуже просто, то ж з часом він заснував цілу освітню платформу, а фільмів набралось понад 3000.

Я слідкую
за платформою вже декілька років. Останнім часом вони взагалі стали великі молодці, бо не тільки структурували, а й вигадали систему заохочення. Все це схоже скоріше на гру, де збираються різні бонуси та пункти і одночасно на соціальну мережу. Найдокладніше пояснюється математика. Я подивилась хімію, трохи хіхікала, бо в запалі він припускається помилок. Втім, помилки виправлені додатковими титрами. Пояснення дійсно прості та дотепні. Логінитись можна фейсбуковим еканутом (ну і ну, яке речення получилось. бррр). Все безкоштовно, є переклади на багато різних мов.

Іншим разом думаю – є цілі інститути по методології і педагогіці, розробляють якісь програми, захищають дисертації. А тут фактично один, до того ж не профі, робить освітній портал, де щомісяця товчеться 10 мільйонів учнів з уього світу.

Я не знаю, чого ви ще досі не в
Khan Academy



________________________________________
_________________________

Когда-то в школе писали сочинение на тему "Школа будущего". С фантазией у меня было не очень – школа, она и в Африке школа. Попыталась представить хорошее оборудование. Но у нас уже была мощная географичка, которая запрягла всех родителей, включила связи и нафаршировала кабинет проигрывателем, магнитофоном и кинопроектором. Итак, я не смогла представить себе ничего лучшего, как дистанционные уроки по телевизору. Сидишь себе дома на диване, смотришь телик, как некая учительница рассказывает новую тему. Написал контрольную – отправил почтой. Красота.

Интересно, что я почти
угадала.

Только вместо МарьИванивны слушаю уроки Salman Khan. Об этом будет чуть ниже, а сначала дам анонс на курс, который начинается
ЗАВТРА. Так что бегом записываться.

cattish_elf присла (а) в анонс курса
Introduction to Biology – The Secret of Life. С расписанием и темами можно ознакомиться
тут. Очень приличный курс молекулярной генетики. Налетай!

Ну и несколько слов о
Salman Khan. Я о нем уже не раз упоминала, но меня ничто не остановит постоянно о нем талдычить, потому что это курсы, которые я нежно люблю. Тем, кто еще не в курсе – скажу пару слов, что это такое. Примерно 10 лет назад Салман объяснял своей кузине задания по математике и выкладывал об этом фильмы на ютьюбе. Эти ролики стали популярны, поскольку объяснял он очень-очень просто, поэтому со временем основал целую образовательную платформу, а фильмов набралось более 3000.

Я слежу
за платформой уже несколько лет. В последнее время они вообще стали большие молодцы, потому что не только структурировали, но и придумали систему поощрения. Все это похоже скорее на игру, где собираются различные бонусы и пункты и одновременно на социальную сеть. Подробнее всего объясняется математика. Я посмотрела химию, немного хихикала, потому что в пылу он допускает ошибки. Впрочем, ошибки исправлены дополнительными титрами. Объяснения действительно простые и остроумные. Входить можно с фейсбуковым еканутом (ну и ну, какое предложение получилось. Бррр). Все бесплатно, есть переводы на многие языки.

Другой раз думаю – есть целые институты по методологии и педагогике, разрабатывают какие-то программы, защищают диссертации. А тут фактически один, к тому же не профи, делает образовательный портал, где ежемесячно толчется 10 миллионов учеников со всего мира.

Я не знаю, почему вы еще до сих пор не в
Khan Academy.

Про ГМО. Допустити не можна відхилити. Допустить нельзя отклонить.

Свіже з європейського законодавства.

Відомо, що досі допуски трансгенних рослин на європейський ринок регулюються централізовано. Якщо продукт допущено, то це діє для всіх країн – членів ЄС, якщо заборона – то також для всіх. Окремі країни мали змогу забанити культивування допущених ГМО тільки за умови, коли є наукові дослідження, які доводять небезпеку для оточення або для здоров”я населення.

Приблизно з 2010 року в Європейській комісії пилився законопроект про індивідуальну заборону для кожної країни, але послідовно блокувався, в тому числі і Німеччиною. Втім, в контексті підписання майбутньої економічної угоди з США, тема ГМО є одна з найгарячіших. Повну заборону трансгенів в Європі навряд чи можна уявити. Отже, потрібно щось вирішувати.

І ось учора європейські міністри навколишнього середовища підписали заключення, згідно якому будь-яка країна ЄС може відмовитись від культивування ГМО, навіть якщо продукт допущений для всього ЄС. Наприклад, з політичних міркувань.

Якщо ви гадаєте, що це безперечна перемога противників ГМО, то ви дуже помиляєтесь. Вже з учора на шпальтах європейських газет чути завивання – "Перемога ГМО-лоббістів". Противники ГМО наводять як мінімум чотири ризики, що пов”язані з прийняттям нового закону.

1. Очікується, що Європейська Комісія загалом буде надавати більше дозволів. На ринку з”явиться більше різних трансгенів. По слухам, американські фірми вже запрягли і коні б”ють копитом.

2. Проблеми з законодавством. Якщо країна вирішила відмовитись від ГМО, вона сама повинна якимось чином пояснювати Монсанті, а не Європейській Комісії, чому вона відмовляється від їхнього продукту. Якщо відповідь не задовольнить Монсанту, та піде в суд.

3. Можливе забруднення "екологічно-чистої" продукції трансгенами.

4. В результаті – іміджеві втрати.

Зверніть увагу, ризики щодо довкілля і здоров”я людей вже не згадуються. Таким чином дискусії навколо допусків ГМО виходять за рамки псевдонаукових спекуляцій. Тобто споживачам ще будуть пояснювати, що екологчіно-чиста морквинка чимось краща за таку ж морквинку, тільки з лишнім геном, але робити це буде все важче. Можливо ще з”являться дослідження особливо "незалежних" французьських науковців, що будуть вказувати на ризики споживання ГМО для личинки хрущів та загрожувати ареалу ендемічного едельвейсу.

Законопроект ще повинен бути затверджений Європарламентом.



________________________________________
__________________

Свежее из европейского законодательства.

Известно, что до сих пор допуски трансгенных растений на европейский рынок регулируются централизованно. Если продукт допущено, то это действительно для всех стран – членов ЕС, если запрет – то также для всех. Отдельные страны могли забанить культивирования допущенных ГМО только при условии, когда есть научные исследования, доказывающие опасность для окружающей среды или для здоровья населения.



Примерно с 2010 года в Европейской комиссии пылился законопроект об индивидуальной запрет для каждой страны, но последовательно блокировался, в том числе и Германией. Впрочем, в контексте подписания будущего экономического соглашения с США, тема ГМО одна из самых горячих. Полный запрет трансгенов в Европе вряд ли можно представить. Итак, нужно что-то решать.

И вот вчера европейские министры окружающей среды подписали заключение, согласно которому любая страна ЕС может отказаться от культивирования ГМО, даже если продукт допущен для всего ЕС. Например, по политическим соображениям.

Если вы думаете, что это бесспорная победа противников ГМО, то вы очень ошибаетесь. Уже с вчера на страницах европейских газет слышать вой – "Победа ГМО-лоббистов". Противники ГМО приводят как минимум четыре риска, связанные с принятием нового закона.

1. Ожидается, что Европейская Комиссия в целом будет давать больше разрешений. На рынке появится больше разных трансгенов. По слухам, американские фирмы уже запрягли и лошади бьют копытом.

2. Проблемы с законодательством. Если страна решила отказаться от ГМО, она сама должна каким-то образом объяснять Монсанто, а не Европейской Комиссии, почему она отказывается от их продукта. Если ответ не удовлетворит Монсанто, та пойдет в суд.

3. Возможно загрязнение "экологически чистой" продукции трансгенами.

4. В результате – имиджевые потери.

Обратите внимание, риски для окружающей среды и здоровья людей уже не упоминаются. Таким образом, дискуссии вокруг допусков ГМО выходят за рамки псевдонаучных спекуляций. То есть потребителям еще будут объяснять, что экологически чистая морковка чем-то лучше такой ​​же морковки, только с лишним геном, но делать это будет все труднее. Возможно еще появятся исследования особенно "независимых" французских ученых, которые будут указывать на риски потребления ГМО для личинки майских жуков и угрожать ареалу эндемического эдельвейса.

Законопроект еще должен быть утвержден Европарламентом.

Splendeurs et misères

Вот взять атом. Он как бы на 99,9% пустой, да?

Если "сложить" атомы в молекулы, то человеческое тело будет на 60% из воды.

Если "сложить" молекулы в клетки, то по количеству клеток в теле будет в десять раз больше бактерий, нежели всех остальных клеток организма. Причем бактериальных генов в человеке будет в сто раз больше, чем в человеческом геноме.

Но природа сделала нам послабление в этой неутешительной картине из пустоты, воды и говна и наградила десятком биллионов нервных клеток, которыми мы можем подумать что-то умное.

И на что тратят эти резервы лучшие из лучших? Например, беседуют два доктора наук. Оба химика. Оба прилежно верущие. Оба считают себя исключительно культурными людьми. Что же их

А волнуют их мои труселя.

Какие лапочки.