ディアフレンズ

Любі друзі, sehr geehrte Damen und Herren, dear friends, а также уважаемые товарищи читатели.

Когда я была зеленым блогером в коротких штанишках, один опытный пользователь социальных сетей рассказал мне, что я должна представить себе аудиторию и цель. Аудиторию я себе представила – это молодые или среднего возраста русскоязычные, образованные, грамотные люди, независимо от того, где они живут и чем занимаются.

Цели было две. Первая и главная –
получить удовольствие от общения, вторая – если получится, донести что-то новое.

Потом я несколько поменяла приоритеты. Представила себе украино-русскоязычную аудиторию. Потому что первая цель у меня – получить удовольствие для себя от общения, правильно? Украинский мой родной язык, я его очень люблю, использую в быту и вообще.

Часть бывших читателей начали выдвигать претензии ко мне по поводу языка. Поэтому объясняю еще раз. Если вы молодой или среднего возраста русскоязычный читатель, образованный и грамотный, независимо от того, где вы живете и вас напрягает то, что я использую мой родной язык в общении, то
вам стоит от меня отписаться немедленно. Спасибо, что вы меня читали, но я ничем вам не была обязана и не буду обязана впредь.

Я не получала и не получаю за блог деньги. Блог никогда не был платным. Я не участвую в рейтингах, очень давно отписалась от кириллического сервиса, отказалась от многочисленных предложений пиара, а что такое социальный капитал – понятия не имею, кто меня френдит, читает и кто отписывается – не знаю. Читатать этот блог дело сугубо добровольное, выдвигать мне какие-то требования не стоит.

Я буду писать впредь на двух языках, если у меня есть время и желание, но времени у меня сейчас мало, потому что много работы. Также я буду писать посты и на украинском языке, потому что это мой родной язык и я его люблю.

Advertisements

Як українці в Європі миють унітази.

Наступного тижня великий статусний семінар німецьких рослинних біологів. З інституту туди їде ціла делегація. Секретаріат інституту щойно прислав поіменний транспортний розклад науковців на екскурсію: хе-хе, дивлюсь, а в нашому бусику кожний третій українець. У нас тут чимала діаспора.

Глянула анонси доповідей і постери. Гортаю імена і бачу, що буде ще якийсь коллега на
-чук. Погуглила, тобто пофейсбучила, і точно, молодий хлопчина, весь такий жовто-блакитний. Глянула публікації – красота! І рівень чудовий, і мейд ін Юкрейн.

Німецьке міністерство освіти і науки ще наприкінці минулого року анонсувало підписання чергового договору про білатеральну кооперацію з Україною. Обіцяли на початок року, я поштурхала тих, хто ближче до тіла, то кажуть, що ось-ось підпишуть. А у нас є і кооперація в Україні, і ідеї. Треба буде подавати.

Кажуть, що вимоги до захисту дисертацій в Україні стають жорсткішими. З цього
приводу поради молодим науковцям.

На річницю

Сходила на прогрес семінар, де доповідалась полячка, яка приїхала в рамках кооперації зробити декілька дослідів в німецькому інституті. Прекрасна англійська, чудова робота, грамотний проект по генетиці огірка, дофіга усього зроблено, красиво і чисто.

В двох словах про роботу, бо це вдалий приклад, як інтегрувати не дуже перспективний на перший погляд напрямок, в європейську науку, де наукові монстри і купа грошей. Поляки свого часу (давно, десь в 70х роках) зробили популяцію огіркових мутантів за допомогою хімічних мутагенів. Потім ще навчились їх генетично трансформувати. Наприклад, протрансформували огірок геном солодкого білку тауматіну, і отримали солодкий і стійкий до якихось грибків огірок.

А проект, з яким вони вийшли на фінансування – дуже простий. Порівняти ефект хімічного мутагенезу і трансгенності на наявність неочікуваних ефектів. Ефекти від трансгенності можуть бути чотири:

– очікувані (наприклад, вбудована стійкість до довгоносика);

– неочікувані (наприклад, паралельно набута вразливість до вірусу);

– передбачувані (які можна пояснити з точи зору поточних знань, навіть якщо ці ефекти неочікувані);

– непередбачувані (білі плями науки).

Що стосується непередбачуваних ефектів, то трешхолду для них не існує, але це не означає, що його не варто намацувати, принаймні серед неочікуваних ефектів. Наразі тема завдяки параноїкам мега-актуальна.

От взяли хімічно мутантні огірки, трансгенні огірки і контроль і вирішили, що їх треба порівняти на рівні ДНК, РНК і метаболітів за допомогою найновіших методів, які наразі є в Європі. Насправді тут заявники дещо лукавлять, бо і так зрозуміло, що неочікуваних і непередбачуваних ефектів у сліпого мутагенезу буде більше. Але цей реверанс в сторону ГМО-параноїків дозволяє застосувати до огірка потужну аналітичну машінерію і витягти звідти купу нових ніштяків – цікаві гени, нові метаболіти, закономірності.

Так ось, повернулась з семінару, сходила на сторінку
варшавського університету – шикарний сайт, все зрозуміло. Сходила звідти на факультети і інститути. По відділам публікації, не дуже захмарно, але цілком солідно. Зайшла на
сайт наукового центру (національний фонд фінансування польської науки) – там також фуги, прелюдії і мазурки, все логічно, прозоро.

Після цього зазирнула на сайт альма-матер. І ще в парочку українських інститутів по профілю, в якому трошки шарю. А-ну, думаю, раптом знайду, про що розказати. Ну що. (Витирає сльози рукавом). Нічо.

Але це така фігня в порівнянні з "
Пливе кача". Колись буде.

Замір температури по палаті

Стикнулась з однією історією, цікава думка громадян

Один громадянин Німеччини (достатньо молодий і з гарною освітою), подорожує по Україні і знайомиться з українкою (достатньо молода, освіта вища). У них бурхливий роман, одружуються, у них народжується син. Вона емігрує з немовлям до Німеччини. Дитина отримує німецьке громадянство.

Через досить короткий час любов вивітрилась. Українка навідріз відмовилась інтегруватись та надавати дитину для медичних оглядів, щеплення те да се. Одного разу зібралась та виїхала назад до мами, перед тим отримавши дозвіл від чоловіка на певний час. Після чого сповістила, що назад повертатись не збирається.

Батько примчався в Україну. Спочатку спробував домовитись мирно. Жінка навідріз відмовилась спілкуватись і сховалась разом з немовлям. Батько поплакав і погорював, але згодом вирішив, що закон є закон, кинув вмовляння і рушив по тернистому шляху відстоювання своїх законних прав. Спочатку звернувся в суд в Німеччині про викрадення дитини, який постановив повернути дитину в Німеччину і подав на розшук в Інтерпол. Наш герой помикався, постояв на Майдані, потім звернувся в український суд, який також постановив повернути дитину. Але рішення суду, звісно, ніхто не виконує. Гаазькі домовленості про права дітей на обох батьків не працюють. Тоді німець підключив німецьке посольство, яке, між іншим, також не особливо сприяє. Наразі апеляційний суд вирішив на користь матері.

Батько тим часом висліджує дитину і пробує викрасти. Далеко, правда, не добіг, бо його зловив пильний правий сектор і здав у міліцію. У міліції послухали папашу і відпустили. Судова тяганина і подорожі вже вилились йому в кругленьку суму. Але він здаватись не збирається в жодному разі і готовий битись за сина до останнього.

Нюанси. Жінка наразі не працює, живе з матір"ю пенсіонеркою, на думку німця в дуже скрутних умовах. Він стверджує, що пересилає регулярно гроші, але вона з метою конспірації їх не бере, або бере не завжди. Відповідальність батька за долю дитини дуже висока. Умова батька – або вона віддає дитину, а сама живе там, де хоче. Або переїжджає до Німеччини і живе окремо він нього на його утриманні, але поряд так, щоб він завжди міг бачитись з сином. Опція переїхати в Україну не розглядається.

Я свідомо уникаю опису характерів. Абсолютно очевидно, що характерами вони не зійшлись. Як зробити правильно? Додавити в законному порядку чи плюнути і знехтувати своїми батьківськими обов"язками і почуттями?