Пролітика і пропаганда

Я все пробую розібратись, оскільки переконана, що пропаганда тільки частково може змінити громадську думку.

Нагадаю історичний факт.2003 рік. Ще не було навіть помаранчової революції. При владі Кучма. Про утискання російської мови ніхто не говорить, хунти нема, українці ставляться до росіян так само, як і до самих себе. До мюнхенської промови Путіна ще 4 роки.

Як тут конфлікт навколо Тузли. Багато з тих, хто воюють, в цей час ще ходили в початкову школу.

Росія: Радіостанція "Ехо Москви" провела експрес-опитування серед москвичів, – 82 відсотки опитаних сказали, що острів Тузла для них
є важливішим, ніж взаємовідносини з Україною, в той час, коли 18% заявили, що їм важливіші добросусідські відносини.

Україна: Обурені цими діями і вважають їх незаконними 60,4% киян (спокійно сприймають дії росіян і вважають їх виправданими 14% мешканців столиці), 62,2% львів’ян (7,4%) 33,4% донеччан (30,4%), 17% мешканців Сімферополя (47,8%).

Хто був правий – Україна чи Росія – у конфлікті довкола Тузли? Таке запитання поставили українцям в опитуванні, яке проводилося з 28 листопада по 5 грудня, і порівняли відповіді з аналогічним дослідженням, проведеним у Росії.

Лише 3% населення Росії визнає, що правда у цьому конфлікті – на боці України. 63% росіян впевнені: правда за Росією. В Україні ж, як з”ясувало опитування, правоту своєї держави відстоюють 59% громадян, тоді як 13% готові визнати правоту чужої.

Після конфлікту навколо Тузли дві третини населення України – 65% усе ще вважають Росію дружньою державою, тоді як серед росіян Україну як дружню розцінюють лише 57%.

Це був пост про те, що наразі пропаганда пояснює, що Крим повертали заради людей, які прагнуть повернутись додому. На Тузлі не було ніяких людей. А процентні розклади нагадують теперішні. І дискусії були
точнісінько такі самі, таке враження, що писались вчора, а не 12 років тому.

________________________________________
_______________________

Я все пытаюсь разобраться, поскольку убеждена, что пропаганда только частично может изменить общественное мнение.

Напомню исторический факт.2003 год. Еще не было даже оранжевой революции. У власти Кучма. О притеснениях русского языка никто не говорит, хунты нету, Украинцы относятся к россиянам так же, как и к самим себе. До мюнхенской речи Путина еще 4 года.

Как вдруг конфликт вокруг Тузлы. Многие из тех, кто сейчас воюет, в это время еще ходили в начальную школу.

Российская радиостанция "Эхо Москвы" провела экспресс-опрос среди москвичей – 82 процента опрошенных сказали, что
остров Тузла для них важнее, чем взаимоотношения с Украиной, в то время, когда 18% заявили, что им важнее добрососедские отношения.

Украина: Возмущены этими действиями и считают их незаконными 60,4% киевлян (спокойно воспринимают действия русских и считают их оправданными 14% жителей столицы), 62,2% львовян (7,4%) 33,4% дончан (30,4%), 17% жителей Симферополя (47,8%).

Кто был прав – Украина или Россия – в конфликте вокруг Тузлы? Такой вопрос поставили украинцам в опросе, который проводился с 28 ноября по 5 декабря, и сравнили ответы с аналогичным исследованием, проведенным в России.

Только 3% населения России признает, что правда в этом конфликте – на стороне Украины. 63% россиян уверены: правда за Россией. В Украине же, как выяснил опрос, правоту своего государства отстаивают 59% граждан, тогда как 13% готовы признать правоту чужой.

После конфликта вокруг Тузлы две трети населения Украины – 65% все еще считают Россию дружественным государством, тогда как среди россиян Украину, как дружественное государство, расценивают лишь 57%.

Это был пост о том, что сейчас объясняют, дескать, Крым возвращали ради людей, которые стремятся вернуться домой. На Тузле не было никаких людей. А процентные раскладі напоминают нынешние. И дискуссии были
точно такие же, такое впечатление, что писалось вчера, а не 12 лет назад.

Advertisements

Пригоди з аусвайсом. / Приключения с аусвайсом.

Замальовки з життя європейської бюрократії.

Серія перша. Кража.

В березні якось зібрались ми в Берлін на мюзікл. Я, селянка, йду вночі по Берліну з роззявленим ротом і сумочкою. Потрапляю в натовп. Виходжу радісно з натовпу з сумочкою, але вже без гаманця. В гаманці кредитні і дебетні карточки, медичні страхові, аусвайс і десь 20 євро живих грошей. Телефоную на гарячу банківську лінію і блокую карточки, а потім вдома вночі заходжу сумна до поліції і подаю заяву, що поцупили і аусвайса.

Серія друга. Нові карточки. І старі.

Протягом наступного тижня відновлюю всі банківські і медичні карточки, не виходячи з офіса. Все прислали додому поштою. Разом з карточками пошта принесла листа з берлінського бюро знахідок – знайшли ваш гаманець мінус 20 євро живих грошей. Якщо хочете – пришлем додому. Присилають. Тепер у мене купа карточок і аусвайс. Іду в поліцію, кажу, – давайте заяву назад і що робити з аусвайсом. Поліцаї кажуть, – а якщо ти в паспортний стіл не заявляла, то користуйся їм на здоров”я.

Серія третя. Аусвайс і британці.

А ми якраз збираємось в Лондон, аусвайс пригодиться. Вилітаємо пізно увечері останнім рейсом з пустого аеропорту Берліну в Станстед і потрапляєм в море людей, які стоять в гігантській черзі на паспортний контроль. Стоїм в черзі і предвкушаєм цікаву подорож по Лондону. Достоялись. Чоловіка і доньку пропускають, а мені кажуть, що мій аусвайс рахується в угоні. Я розумію, що зараз ми неілюзорно полетимо назад в Берлін, бо кажуть, що британські прикордонники невблаганні. Нас запроторюють в відстійник для нелегалів, поки прикордонники виясняють у німецьких колег, чи це я і чи це мій паспорт. За годину з"явився строгий страж порядку, вручив мій аусвайс назад і сказав: "велкам ту Ландан, але більше з цим аусвайсом ми вас сюди не пустим". Кажу, – оф кос, сьортанлі, сенкьювері муч, юа вері дженероуз. А думаю, – от дива! індид!

Серія четверта. Новий аусвайс.

Вчора пішла в паспортний стіл. Кажу – цей аусвайс британцям не подобається, хочу новий. Паспортистка мені – натюрліхь. І оформила. Це зайняло приблизно 8 хвилин. Прийде по пошті за два тижні. Питаю, а що зі старим робити? А вона мені – та хоч на стінку в рамочку.



________________________________________
____________

Зарисовки из жизни европейской бюрократии.



Серия первая. Кража.

Однажды собрались мы в Берлин на мюзикл. Я, селянка, иду ночью по Берлину с разинутым ртом и сумочкой. Попадаю в толпу. Выхожу радостно из толпы с сумочкой, но уже без кошелька. В кошельке кредитные и дебетные карточки, медицинские страховые, аусвайс и около 20 евро живых денег. Звоню на горячую банковскую линию и блокирую карточки, а потом дома ночью захожу, печальная такая, в полицию и подаю заявление, что украли и аусвайс.

Серия вторая. Новые карточки. И старые.

В течение следующей недели восстанавливаю все банковские и медицинские карточки, не выходя из офиса. Все прислали домой по почте. Вместе с карточками почта принесла письмо из берлинского бюро находок – нашли ваш кошелек минус 20 евро живых денег. Если хотите – пришлем домой. Присылают. Теперь у меня куча карточек и аусвайс. Иду в полицию, говорю, – давайте заявление назад и что делать с аусвайсом. Полицейские говорят, – а если ты в паспортный стол не заявляла, то пользуйся им на здоровье.

Серия третья. Аусвайс и британцы.

А мы как раз собираемся в Лондон, аусвайс пригодится. Вылетаем поздно вечером последним рейсом из пустого аэропорта Берлина в Станстед и попадаем в море людей, которые стоят в гигантской очереди на паспортный контроль. Стоим в очереди и предвкушаем интересное путешествие по Лондону. Достоялись. Мужа и дочь пропускают, а мне говорят, что мой аусвайс числится в угоне. Я понимаю, что сейчас мы неилюзорно полетим обратно в Берлин, потому что поговаривают, что британские пограничники неумолимы. Нас отправляют в отстойник для нелегалов, пока пограничники выясняют у немецких коллег, это ли я и это ли мой паспорт. Через час появился строгий страж порядка, вручил мой аусвайс назад и сказал:" велкам ту Ландан, но больше с этим аусвайсом мы вас сюда не пустим ". Говорю, – офф кос, сьортанли, сенкьювери муч, юа вери дженероуз. А думаю, – вот чудеса! индыд!

Серия четвертая. Новый аусвайс.

Вчера пошла в паспортный стол. Говорю – этот аусвайс британцам не нравится, хочу новый. Паспортистка мне – натюрлихь. И оформила. Это заняло примерно 8 минут. Придет по почте через две недели. Спрашиваю, а со старым делать? А она мне – да хоть на стенку в рамочку.