Про законопроект

Я трохи оговталась і накатала про законопроект

Отже, згідно
нового законопроекту " про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони використання генетично модифікованих організмів" забороняється все ГМО, крім науково-дослідних цілей. ГМО рослини заборонені будь-які, а також забороняється ввезення харчових продуктів,
косметичних засобів, лікарських засобів, кормових добавок, ветеринарних та мікробіологічних препаратів, які містять ГМО або отримані з їх використанням, для безпосереднього вживання за призначенням.

Що це означає. Викреслюєм рекомбінантні вакцини, гормони (інсулін, глюкагон, гормон росту, гонадотропін, фолікулостимулюючий гормон), плазміноген, інтерферон. Викреслюємо також всі рестрикційні ензими для біотехнології, терапевтичні моноклональні антитіла проти лімфом, артриту, раку грудей, астми і склерозу і діагностичні антитіла для діагностики сніду і всі інші для ELISA і вестерн-блоти. Викреслюєм також рібофлавін, він же вітамін В2 з косметики і добавок тваринам, разом з ним біотін і вітамін С. Купа аміно- і органічних кислот, які виробляються генетично-модифікованими бактеріями викреслені. Антибіотики пеніцилін, цефалоспорін, цефаміцин. Протипухлинні агенти – антрацикліни і епотілони. Набридло перераховувати.
Знайдіть це все тут самі і викресліть всі здобудки людства.

Викресліть також всі стійкі до шкідників і гербіцидів кукурудзу, рапс і сою – трансгени першого покоління, заради боротьби з якими це все і затівається. Припустим, без них можна обійтись. Поки що.

Викресліть всі власні наукові розробки, тобто ввіз будь-яких рекомбінантних плазмід. Бо дозвіл на ввіз дається для науково-дослідних робіт, але зовсім не для технологічної розробки. Біотехнологію, як науку, в Україні можна викреслити взагалі. А свого часу саме українська біотехнологічна наука дала потужних науковців для всього світу.

Викресліть всі майбутні ГМО, навіть якщо вони будуть корисні для споживача – будуть мати більший вміст вітамінів, мати кращі смакові характеристики, тощо. Викресліть всі ГМО нового покоління, яке буде стійде до посухи, мати більшу врожайність, розмір плода. Використання нових технологій на кшали CRISP та TALEN – забудьте. Вони будуть десь там, тільки не в Україні.

Все. Викреслили? Що тепер у нас залишиться. Дивимось пояснювальну записку.

"
Нормативно-правова база у сфері регулювання ГМО має відповідати вимогам статті 3 Конституції України, відповідно до якої людина, її життя і здоров’я визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю." – саме через це ми викреслили купу ліків і медичні діагностичні препарати?

"
не можна водночас не враховувати результати незалежних досліджень, які доводять, що ГМО призводять до онкологічних захворювань, безпліддя, алергії, токсикозів, смертності і захворюваності новонароджених, генетичних каліцтв, зменшення чисельності та зникнення багатьох видів тварин та рослин, руйнації біосфери. Безпечність впливу ГМО на здоров’я людини та живі організми не підтверджена наукою. " –

Наука не знає ЖОДНИХ прикладів, коли б ГМО призводили до вищезгаданих ефектів. Це виключно брехливе твердження, яке розраховане на те, що народ України тупе бидло, яке готове заковтнути будь-який популістичний аргумент.

"
Пріоритетним напрямом правового регулювання відносин щодо використання ГМО полягає в неможливості повного виключення ризику, але, як правило, заборона є єдиним правильним рішенням за умови відсутності абсолютної впевненості в безпеці продовольства для людей та біорізноманіття." – під цей аргумент треба заборонити абсолютно все.

"
Також даний Законопроект відповідає статті 3 Конституції України, відповідно до якої людина, її життя, здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю та статті 16 Основного Закону, згідно з якою забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, …, збереження генофонду українського народу є обов’язком держави." – генофонд українського народу яким боком? Заборона на лікування трансгенними препаратами його трошки "оздоровить", чи як?

Реалізація ГМ-free сільського господарства можлива
тільки одним єдиним способом. Агрофірми самі, без законів і підказок, вирощують продукцію, яка буде на їхній погляд більш конкурентноздатна. Вони самі проводять моніторинг, сертифікацію і вирощують без ГМО, якщо вважають, що на таку продукцію є попит.

Будь-яка регуляція – це катастрофа і відкидає Україну в минуле сторіччя, наглухо закриваючи двері в майбутнє.

Спекуляція брехливими і популістичними аргументами – це просто підла і цинічна маніпуляція громадською думкою. Особливо прикро, що в співаторах законопроекту людина з навколобіологічною освітою.

Я сподіваюсь, що депутати схаменуться, а громадськість не дасть ввести себе в оману.

ГМО і політика

Вийшла стаття міністра аграрної політики та продовольства Україна Олексія Павленко "Україна без ГМО – не модифікований вибір вітчизняного агросектору".

Зараз буде трохи цікаво, бо я підтримаю Олексія Павленко.

У мене є декілька аргументів.

Україна – аграрна країна. Вважайте, що аграрна продукція – це українська "нафта". За останні 5 років маю цікаві спостереження.

Україна входить по експорту основної аграрної продукції в світови топи. Станом на 2014 рік

Україна посіла на третє місце по експорту
рапсу в світі:

Канада – 8, 800 млн тонн

Австралія – 2, 450 млн тонн

Україна – 1, 900 млн тонн

ЄС 530, 000 млн тонн.

Цікаво, що по продукції рапсу загалом Україна посідає лише на 6те місце. Таким чином, майже весь рапс йде на експорт. Для домашнього вжитку залишається приблизно десята частина. Спалах вирощування рапсу прийшовся на 2008 рік, потім площі зменшувались. Ще один спалах був в 2013 році. Загалом кількість засіяних площ доволі велика.

Україна посіла також на третє місце по експорту
кукурудзи в світі:

США 45, 722 млн тонн

Бразилія 20, 500 млн тонн

Україна 18, 000 млн тонн

Аргентина 15, 000 млн тонн

Сербія 3, 000 млн тонн

Зверніть увагу,
Україна єдиний великий експортер потенційно нетрансгенної кукурудзи на світовому ринку в оточенні гігантських експортерів ГМ-кукурудзи. По загальній кількості продукції кукурудзи Україна посідає на 5те місце в світі після США, Китаю, Бразилії, ЄС, нещодавно обігнавши Мексику і Аргентину. 65% вирощеної кукурудзи йде на експорт.

Приріст виробництва кукурудзи відбувся як за рахунок збільшення площі культивування майже удвічі, так і за рахунок культивування кращих сортів і збільшення загальної врожайності десь на третину. Наразі урожайність удвічі вища, ніж у Мексиці, але удвічі нижча, ніж в США.

Україна 7й в світі експортер
соєвого насіння.

США 48, 716 млн тонн

Бразилія 46, 000 млн тонн

Аргентина 8, 000 млн тонн

Парагвай 4, 800 млн тонн

Канада 3, 700 млн тонн

Уругвай 3, 280 млн тонн

Україна 2, 000 млн тонн

Болівія 0, 275 млн тонн

Приріст виробництва сої відбувся за рахунок збільшення площі культивування майже утричі. Дві третини вирощеної сої йдуть на експорт і лише третина залишається для власного споживання.

Вищезгадані культури – рапс, кукурудза, соя – саме ті, доля трансгенних серед яких, найвища у світі. Це ті культури, які не дуже притаманні національній кухні, за виключенням хіба що трохи кукурудзи. В Україні їх культивують виключно заради виторгу.

Україна четвертий в світі експортер
ячменю.

ЄС 8, 000 млн тонн

Австралія 5, 000 млн тонн

Росія 4, 700 млн тонн

Україна 4, 200 млн тонн

Аргентина 1, 600 млн тонн

Площі культивування і урожайність за останні 20 років змінюються незначно. Україна еспортує дві третини свого ячменю.

Україна шостий в світі експортер
пшениці.

ЄС – 33,500 млн тонн

США 23, 950 млн тонн

Канада 23, 500 млн тонн

Росія 20, 500 млн тонн

Австралія 17, 000 млн тонн

Україна 11, 000 млн тонн

Казахстан 6, 000 млн тонн

Площі культивування і урожайність за останні 20 років змінюються незначно. Україна еспортує половину вирощеної пшениці.

Україна номер один виробник і експортер в світі
соняшникової олії.

Україна 3, 700 млн тонн олії

Росія 1, 450 млн тонн

Турція 0,600 млн тонн

За останні 10 років також спостерігається збільшення площ культивуваня соняшника.

Україна четвертий в світі експортер
сорго.

США 8, 890 млн тонн

Аргентина 1, 400 млн тонн

Австралія 0,800 млн тонн

Україна 0,150 млн тонн

Ефіопія 0,075 млн тонн

По сумі усіх зернових, в цьому році Україна стала
третім в світі експортером. Як ми бачим, Україна є і буде важливим світовим виробником аграрної продукції. Тому українські аграрні ресурси будуть привабливими як для американсько хайтек agriculture, так і для орієнтованих на параноїдальних європейців, які купуються на органік-бренд. Можна і треба торгуватись. Як я бачу, Олексій Павленко наразі поставив на параноїдальних імпортерів, що з економічної точки зору наразі виглядає цілком виправданим.

Особисто мені сподобалось, що міністр не згадав розповсюджених страшилок про ГМО взагалі. Виключно економічні міркування і прагматичний підхід. Інше питання: як буде виглядати "органік". Кукурудза і рапс – дуже виснаджуючі для землі культури.



________________________________________
__________________

Вышла статья министра аграрной политики и продовольствия Украины Алексея Павленко "Украина без ГМО – немодифицированной выбор отечественного агросектора".

Сейчас будет немного интересно, потому что я поддержу Алексея Павленко.

У меня есть несколько аргументов.

Украина – аграрная страна. Считайте, что аграрная продукция – это украинская "нефть". За последние 5 лет имею интересные наблюдения.

Украина входит по экспорту основной аграрной продукции в мировые топы. По состоянию на 2014 год:

Украина заняла третье место по экспорту рапса в мире:

Канада – 8,800 млн т

Австралия – 2,450 млн т

Украина – 1,900 млн т

ЕС 0,530 млн т.

Интересно, что по продукции рапса в целом Украина занимает лишь 6те место. Таким образом, почти весь рапс идет на экспорт. Для домашнего оупотребления остается примерно десятая часть. Вспышка выращивания рапса пришлась на 2008 год, затем площади немного уменьшались. Еще одна вспышка был в 2013 году. В целом количество засеянных площадей довольно велико.

Украина заняла также третье место по экспорту кукурузы в мире:

США 45,722 млн т

Бразилия 20,500 млн т

Украина 18,000 млн т

Аргентина 15,000 млн т

Сербия 3,000 млн т

Обратите внимание, Украина единственный крупный экспортер потенциально нетрансгенной кукурузы на мировом рынке в окружении гигантских экспортеров ГМ-кукурузы. По общему количеству продукции кукурузы Украина занимает на 5те место в мире после США, Китая, Бразилии, ЕС, недавно обогнав Мексику и Аргентину. 65% выращенной кукурузы идет на экспорт.

Прирост производства кукурузы состоялся как за счет увеличения площади культивирования почти вдвое, так и за счет культивирования лучших сортов и увеличения общей урожайности примерно на треть. Сейчас урожайность вдвое выше, чем в Мексике, но вдвое ниже, чем в США.

Украина 7й в мире экспортер соевых семян.

США 48,716 млн т

Бразилия 46,000 млн т

Аргентина 8,000 млн т

Парагвай 4,800 млн т

Канада 3,700 млн т

Уругвай 3,280 млн т

Украина 2,000 млн т

Боливия 0,275 млн тонн

Прирост производства сои произошел за счет увеличения площади культивирования почти втрое. Две трети выращенной сои идут на экспорт и только треть остается для собственного потребления.

Вышеупомянутые культуры – рапс, кукуруза, соя – именно те, доля трансгенных среди которых самая высокая в мире. Это те культуры, которые не очень характерны для национальной кухни, за исключением разве что немного кукурузы. В Украине их культивируют исключительно ради выручки.

Украина четвертый в мире экспортер ячменя.

ЕС 8,000 млн т

Австралия 5,000 млн т

Россия 4,700 млн т

Украина 4,200 млн т

Аргентина 1,600 млн т

Площади культивирования и урожайность за последние 20 лет меняются незначительно. Украина экспортирует две трети своего ячменя.

Украина шестой в мире экспортер пшеницы.

ЕС – 33, 500 млн т

США 23,950 млн т

Канада 23,500 млн т

Россия 20,500 млн т

Австралия 17,000 млн т

Украина 11,000 млн т

Казахстан 6,000 млн т

Площади культивирования и урожайность за последние 20 лет меняются незначительно. Украина экспортирует половину выращенной пшеницы.

Украина номер один производитель и экспортер в мире подсолнечного масла.

Украина 3,700 млн т масла

Россия 1, 450 млн т

Турция 0,600 млн тонн

За последние 10 лет также наблюдается увеличение площадей культивуваня подсолнечника.

Украина четвертый в мире экспортер сорго.

США 8,890 млн т

Аргентина 1,400 млн т

Австралия 0,800 млн тонн

Украина 0,150 млн тонн

Эфиопия 0,075 млн тонн

По сумме всех зерновых, в этом году Украина стала
третьим в мире экспортером. Как мы видим, Украина есть и будет важным мировым производителем аграрной продукции. Поэтому украинские аграрные ресурсы будут привлекательными как для американской хайтек agriculture, так и для производителей, ориентированных на параноидальных европейцев, которые покупаются на органик-бренд. Поэтому можно и нужно торговаться. Как я вижу, Алексей Павленко пока поставил на параноидальных импортеров, что с экономической точки зрения пока выглядит вполне оправданным.

Лично мне понравилось, что министр не вспомнил распространенных страшилок о ГМО вообще. Исключительно экономические соображения и прагматичный подход. Другой вопрос: как будет выглядеть «органик». Кукуруза и рапс – очень истощающие землю культуры.

Чесна гра

В Nature
цікава стаття: міжкультурне дослідження, коли діти починають грати чесно і справедливо. Робота цікава сама по собі елегантною простотою і спостереженням, природа якого до кінця не зрозуміла, але дає можливість поміркувати.

Дослідники зробили простий пристрій:

два маленькі столики, які керуються важілями – червоним і зеленим. Якщо натиснути зелений, то столики нахиляються в протилежні сторони. А якщо червоний – то до середини. З однієї сторони "приладу" сидить дитина-оператор, що може приймати рішення і тиснути на важелі, з іншої – дитина-акцептор, яка тільки спостерігає і задовольняється рішенням оператора.

На обидва столики кладуть цукерки в трьох варіантах.

1. Порівну 1:1. Коли дитина оператор тисне на зелений важіль, то обоє дітей (як оператор, так і акцептор отримують по цукерці). Якщо на червоний – то обоє дітей не отримують жодної цукерки.

2. Невигідний для оператора варіант варіант 1:4. Якщо дитина оператор тисне за зелений важіль, то вона отримає одну цукерку, а акцептор – 4. Якщо на червоний – то обоє дітей не отримують жодної цукерки.

3. Вигідний для оператора варіант 4:1. Якщо дитина оператор тисне за зелений важіль, то вона отримає 4 цукерки, а акцептор – 1. Якщо на червоний – то обоє дітей не отримують жодної цукерки.

Якщо хтось не збагнув мої плутаних пояснень, то ось
відео, а ось картинка.

Досліджували поведінку дітей з 4х до 15ти років з 7ми країн:

1.США (англ. мова, 75% протестантів і католиків, діти працівників торгівлі, сфери обслуговування і робочих)

2. Канади (англ. мова, 56% католиків, діти працівників торгівлі, сфери обслуговування і фермерів),

3. Мексики (мова майя, 90% католиків, діти фермерів і робочих),

4. Перу (ісп. мова, 93% католиків, діти фермерів і робочих),

5. Індії (мова телегу, 63% індуїзм, діти фермерів і робочих),

6. Сенегалу (мова волоф, 94% мусульман, діти працівників торгівлі, сфери обслуговування, робочі і рибалки)

7. Уганди (мова рутооро, 78% католиків і англіканців, діти фермерів і робочих)

Дослідили 866 пар дітей. Кожна пара гралась з "приладом" 16 разів, при цьому половина цукеркових пропозицій були рівні (1:1), а половина – нерівні (4:1 або 1:4).

Що получилось. Спочатку розглянемо, як діти відхиляли невигідні пропозиції. Тобто коли оператору діставалсь одна цукерка, а акцептору 4. Тоді оператор гадав: а ні, я йому не дам аж чотири цукерки, навіть якщо я втрачу свою одну.

Зліва зображено контроль, коли діти відхиляли рівні пропозиції. А от справа – ми бачимо одразу аж три спостереження.

1. З віком діти частіше відхиляли невигідну з їх точки зору пропозицію, коли оператору діставалась лише одна цукерка, а акцептору аж 4.

2. Діти з США і Канади починали це робити раніше, ніж їх однолітки з інших країн.

3. Діти з Мексики майже не відхиляли несправедливих пропозицій по принципу: ну і нехай, тобі буде 4 цукерки, а мені і одна добре. Все одно краще, ніж нічого.

Дослідники не зовсім розуміють культурну природу останнього феномену. Це може означати, що мексиканських дітей менше турбують норми справедливості, або вони мають інше уявлення і розуміння справедливості. Інше пояснення – в Мексиці тестували дітей невеликого поселення згуртованої громади Майя. Можливо там діти відчувають менше конкуренції і заздрощів або просто щедріші по відношенню до товаришів.

Але, крім відхилення невигідних пропозицій, часом діти відхиляли також і вигідні пропозиції. При цьому фокус справедливості переносився на акцептора: я відмовлюсь від своїх 4х цукерок, аби товариш не відчував себе ображеним.

Такий феномен спостерігався лише в трьох країнах: США, Канада і Уганда. Це пояснюють тим, що в західних суспільствах рано встановлюються норми рівноправ”я і діти стикаються з соціальним тиском, щоб засвоїти ці норми раніше сверсників. Незрозуміло з Угандою. Цьому є два пояснення: "піддослідні" діти з шкіл Уганди часто контактують з західними викладачами, які можливо зробили внесок в просування західних норм справедливості. Але може бути також, щоо діти в Уганді відхиляли перевагу з інших причин, не пов”язаних із західними нормами. Тоді можна очікувати, що і в інших комьюніті Уганди, які не контактують з західними вчителями, буде спостерігатись подібна поведінка.

Взагалі цікаво було б спробувати такі прості експерименти на європейській популяції.

про Волинь

Дочитала книжку поляка про Волинь, багато думаю.

В минулому сторіччі саме Волинь була мабуть найстрашнішим і нейнебезпечнішим місцем життя на Землі. Те, що відбувається зараз на Сході України – це дитячі забавки в пісочниці в порівнянні з битвою тиранозаврів. Сто років тому протягом майже пів-сторіччя на Західних корднах сучасної України летіло
клоччя.

Перед першою світовою Волинська губернія в складі Російської імперії. 90% населення проживає в селі. В селах 70% населення українці, 14% євреї (в містах частка євреєв сягає до 50%, в селах 10%), 8% поляків. Є також німці, росіяни, чехи та ін. Українці православні, євреї – іудеї, поляки – католики.

Спостерігався розподіл не тільки за мовою, віросповіданням, а також за сферою діяльності: українці – 92% селяни, обробляють землю, поляки 31% юристи, 28% отримує доходи з капіталів та нерухомості, євреї – 34,9% ремесла та торгівлі 31,2%.

83% процента неграмотні, жінки неграмотні на 90%.

Серед православних вміли читати тільки 11,7%, серед іудеїв 32,8%, серед католиків грамотними були 22,8%.

Серед духовенства губернії грамотними були 70,6% населення, серед дворянства та чиновництва — 63,5%, серед переважно міських станів (почесних громадян, купців та міщан) — 29,1%, серед сільських станів — 12,1%

Давайте поглянем на ситуацію очима простого волиняки з села під Ковелем. Це селянин, займається сільським господарством, переважно неграмотний, ходить в церкву. На початок минулого сторіччя живе на території Російської імперії в Волинській губернії. Оре, сіє, жне, пасе корів.

Хто ж керує цією територією? Слідкуєм за руками.

Була Росія.

Літо 1915 року, трах-бах, ввійшли австро-німецькіі війська. На території Волині проходять найбільші бої. Все, постріляли, повбивали,німці окупували Волинь.

Австро-німецька окупація.

Тільки селянин зібрався жати, восени 1915 в контр-наступ пішли російські війська, але дуже далеко на просунулись. По Волині проходить лінія фронту. 30% селянських господарств втратили худобу.

Знову Росія.

Так триває майже рік до літа 1916. Влітку росіяни розхрабрились, бабах, Брусилівський прорив. Знову на території Волині проходять найбільші бої. Територія Волині знову перейшла до Росії.

Австро-німецька окупація.

Після цього почалась позиційна війна.

Німці потихеньку тисли-тисли і до 1917 дотисли трохи, порозбивали російську армію. В Росії там революція, всє дєла. На Волині знову окупація австро-німців.

В результаті цих розборок прилегла місцевість уздовж Стоходу і Стиру була цілком знищена. Всі села по дорозі Луцьк-Дубно зруйновані.

УНР.

В 1918 наступ австро-німців продовжився до квітня, на історичну секунду засвітилась УНР, аж тут німці програли першу світову.

Польща.

В 1919 в наступ вже на УНР розпочали знов росіяни в районі Сарн. Тепер на історичній арені з”явились поляки. Ідуть в наступ і весною зайняли Луцьк. Волинь тепер польська. Пілсудський став під дубом в волинському селі і каже навесні 1920 – ну ок, я обіцяю вам незалежність.

Росія.

Селянин не встигнув пучухати потилицю, як в наступ пішов Тухачевський і добіг до Варшави. Ну ок, знову Росія.

Польща.

Але поляки розвертають назад і пруть знову по полям. Вже восени 1920 Сікорський знову відбиває Волинь. Тепер Волинь знову польська. Потім поляки ще перетирають з росіянами і по ризькому мирному договору Волинь остаточно переходить до Польщі.

Таким чином, впродовж 5 років у волинського селянина в очах миготіли криваві зайчики. Монстри-держави бігали по полям туди-сюди, безжалісно гатили гарматами, стріляли, топтали конями труїли газом один одного і українців, якщо ті підвернуться під руку. За ці п”ять минулих років українцям один раз вдалось влізти в мєждусобойчик окремим гравцем, але його змели к чорті матєрі тиранозаври.

Щоразу, відходячи з лінії фронту, якась зі сторін починала грабувати. Наприклад, відступаючи, російські війська палили й нищили села, поміщицькі маєтки й палаци. Австрійціі робили те саме. Поляки – також. Кожна зі сторін мобілізувала українців у військо. Вони втікали, в тому числі і в Америку. Кожна воююча сторона забирала коней і підводи тисячами. За цей час на Волині зруйновано 212 тис будинків, 170 км дорів, 3800 мостів і загинула купа людей. Зверніть увагу, українці в цьому кривавому історичному молотилові фактично пасивні спостерігачі, не рахуючи розмахування дитячим совочком УНР. Це була передмова.

Знову Польща.

Тепер Волинське воєводство в складі Польщі. Минуло 10 років. Українців 68%, поляків вже 17%, євреїв 10%. Знову ж таки, більшість українців – це селяни. За цей час народились наші бабці. Вчать у школі польську мову і збирають восени збіжжя. В 1921 неписемних було 69%, а в 1931 вже 48%. Це відносне затишшя і пасторальна ідилія проіснувала недовго.

З Росії маякують, що у нас тут комунізм, на вибори до Сєйму не ходіть, ходіть до нас, тут класно. Організовують підпільні комуністичні осередки. Поляки в селі найбільші землевласники. Час від часу українські селяни влаштовують мітинги, громлять поліцейські дільниці в селі. Початок 30х років незадоволення наростає, повстання придушують польські війська. Так неспокійно проходить ще одне десятиріччя, однак поляки почуваються доволі впевнено. Перенесемось в умовне волинське село, всі події, однак реальні.

Напередодні 1939 року – пастораль, безтурботність. В селі є польські кнайпи, в костьолі святкують Різдво, євреї шиють полякам мундирки, є навіть якийсь "американець" Себастіан, який торгує волами, (по доходам місцевий олігарх), в селі проходить пишна ярмарка.

Складається враження, що українців там майже нема, хоч по переписам там проживало 600 українців, 120 поляків, 40 євреїв, 10 німців. А ті, що є, десь там такі бідні селяни.

Навіть прояви антисемітизму виходять від поляків – в селі хтось розкидав друковані польською листівки з порадою жидам їхати до Ізраїлю. Ідилія закінчується навесні. Поляки ще святкують 3 травня день Конституції. На трибуні стоїть войт, ксьондз, якийсь генерал. Грає духовий оркестр. Проходить військовий парад (біля села досі є військвий полігон) і спортивне свято. Закінчується це все великим вогнищем і польським патріотичним підйомом.

Совєти.

У вересні 1939 році село бомблять німці. Пакт Молотова-Риббентропа. 120 поляків цього села раптом опинились на території іншої держави. І вони поняття не мають, що робити. І одразу ж після того в село заходять зельониє чєловєчкі. Очевидесь писав: "
коли я опинився на вулиці Колодніцькій, то побачив багато радянського війська. Півдня йшли солдати, які були схожі на банди. Вони мали різні шапки із шипами та зірками, плащі знизу були вистріпані, на плечах висіли мішки на шнурках, нетипові великі карабіни типу «Libela», різні черевики: брезентові, валянки і калоші. Офіцери були без знаків приналежності, тільки на лацканах плащів і піджаків мали кубики, прямокутники, квадратики червоного кольору. Ішли тисячі солдатів. Я зрозумів, що більшовики напали на Польщу, але тішився, що це така армія, яку польський солдат переможе". Не переміг.

Українці зустрічали радянську армію з квітами, в селах вже були радянські осередки. В селі одразу почались реформи. Реформи, на відміну від теперішніх, були дуже швидкі і ефективні. Бо на станцію підігнали
теплушки. Кому реформи не подобались, тих грузили в теплушки – і в Сибір або на подвал. Першими відправили багатіїв (які були поляки), потім незадоволених українців. Школу перевели на українську мову і заборонили бити дітей. Поляки почали розбігатись хто куди, деякі почали вчити українську мову. Ті, хто залишились, тремтять і сподіваються на війну з німцями. Дехто, цокаючи зубами, йде в колгосп.

Дуба Пілсудського зрубали.

Німці.

Так протривало не дуже довго. Бо розпочався 1941й рік і знову на Волинь приходять німці. Драстє, давно не бачились. Совєти при цьому хутко звалили з села: пішли військові, комуністи, вся влада сільрада і голова колгоспу, з ними втікли прибічники і деяких прихопили з собою енкаведисти.

А німці в село не прийшли. Настало таке дивне затишшя. Ковель і Луцьк вже взяті. Поляки виходять на дорогу з квітами виглядати німців, а нікого нема. Українці, ті, що залишились, клянуть совєти і кажуть, що помилились. Почали вертатись ті, хто вже сидів в радянських тюрмах. Зокрема у Львові. Кажуть, що совєти наприкінці постріляли в”язнів, але декому вдалось втікти. Ті, хто сидів "на подвалі" в Луцьку і Ковелі не повернулись, що навіває на сумні думки. Декого встигли призвати в радянську армію.

Але загальний такий стан – чорті шо. І ніби війна, а в селі тихо і спокійно. Євреї переважно пішли з радянською владою, а ті, що залишились, не кажуть носа. Люди помалу почали розбирати колгоспні ділянки назад. Вони засіяні, а обробляти нема кому. Кинуті городи селяни швидко роздєрібанили.

З часом в село понаїхало багато німців, бо вирішили ремонтувати підірваний залізнодорожний міст з дорогою на Київ. Деякі поляки з інженерним хистом допомагають в проектуванні. Це все триває десь до середини 1942 року. Українські поліцаї займаються тим, що патрулюють село. В околицях орудують як радянські, так і націоналістичні партизани: мінують, вбивають і грабують. Німцям дошкуляють як одні, так і інші, тому вони лякають населення, щоб ті самі за себе дбали. Поляки також патрулюють свої ділянки.

Влітку 1942 сталась перша трагедія за участю українців. Німці, при участі українських поліцаїв зібрали, вивели євреїв на полігон і розстріляли. Польська вікіпедія пише, що таких було 300 осіб, але в селі було набагато менше. Тому мабуть на полігон звезли також з околиць. Дехто втік в ліси і приєднався до радянських партизан, дехто ховався по стріхам. Єврейські мешкання швидко спустошили місцеві. Одні українські селяни ховали євреїв, інші – знаходили і здавали. Одні поляки ховали євреїв, а інші – знаходили і здавали.

Десь в цей самий час українську поліцію замінюють російські казаки. Співають частушки, бухають і гуляють щоночі на хаті пані Вишневської з патефоном, стріляють тих, хто не подобається. Німці пригнали
теплушки і запрошують українців на роботу в Німеччину. Коли бажаючих нема, то відправляють примусом. Хто не хоче й так, йде в ліс до партизанів тих, або інших.

В цьому місці сталась друга трагедія за участю українців. Починається Волинська різанина. Спочатку, як правило, приходили вночі в хати, які стояли самотньо на узбіччі. Щодня приходили новини – то в тому селі забили, то в іншому. Поляки намагались кучкуватись і боронитись. Багатьох поляків попереджали українці. Німці за цим спостерігають, зовсім не втручаючись. Байдуже піднімають циновку, оглядають чергові трупи і гигикають. Поляки попросисли у німців захисту, тоді німці підігнали
теплушки і запропонували поїхати на роботу в Німеччину.

Совєти.

В 1944 в село зайшла радянська армія.

Фінал.

Насправді цей текст про Волинську трагедію. Після війни німецька філософська школа дуже багато ламала голову, як могло так трапитись, що такий освічений німецький народ звалився у таке безпросвітне варварство. Найбільший доробок у цих розборках зробили самі євреї. Дійшли висновку, що вина цьому – просвіта, яка дала людям забагато впевненості, не давши надійну заглушку проти людоїдства.

Як російський народ звалився у варварство і встановив свою владу чистим терором, ніхто досі серйозно не задумувався і не аналізував.

Як неосвічений український народ звалився у варварство – буде вирішувати український народ і тільки він. Між собою, поляками і євреями. Пояснювати, каятись і миритись.

Решта зачинщиків і учасників величезних людських трагедій – двох світових воєн і диктатур, що десятиліттями варварськи сновигали туди-сюди по волинським землям, спустошуючи їх, можуть бути тільки пасивними спостерігачами. Ну, або можуть ще покаятись. Жоден з представників цих народів не має морального права щось про це говорити.

Насправді бракує докладної книжки про історію Волині за минуле сторіччя. Щоб було розписано по дням і по кожному селу, що там відбувалось. Історія Волині за дві світові війни зовсім не чорно-біла, а виключно трагічна і кривава. І уроків з неї світ ще не виніс, і українці самі, і особливо сусіди-росіяни.

Новости развиртуализации

Собирается
taki_net из Москвы в Дойчлянд и спрашивает, каких гостинцев мне хочется. Говорю: не вози ты мне золотой и серебряной парчи, ни чёрных соболей сибирских, ни венца самоцветного, ни тувалета хрустального, ни аленького цветочка, которого бы не было краше на белом свете, а привези мне книжку Аси Казанцевой "Кто бы мог подумать!".

Выгуляла настоящего
taki_netа по прусскому городу и тепер у меня Асина "Кто бы мог подумать!" есть. Возьму и прочитаю.

Про языковую политику

В последний раз.

Я сейчас читаю книгу. На польском. Я вовсе не владею этим языком. Мне просто интересно, что в ней написано. Я понимаю 95% текста и я дочитаю эту книгу до конца. Это очень сложная книга – воспоминания поляка, который родился в Украине на Волыни и жил там до второй мировой войны. Мне очень важно знать, что он хотел мне сказать.

Поскольку я меряю всех читателей по себе, то считаю, что любой образованный человек может освоить как минимум два языка. Это его обогатит. Если человек освоил два языка, он будет с уважением относиться к любому третьему и четвертому. По умолчанию, я исхожу из того, что все читатели этого блога такие.

Если грамотный человек, вместо того, чтобы попробовать прочитать и понять текст, начинает требовать языкового удобства для него лично, значит я не написала того, что может его потенциально заинтересовать.

Поэтому меня стоит расфрендить и не тратить времени на этот блог.

Предыдущее последнее слово на эту тему
было здесь.