У фашистському логові.

Частина 3.

Потім фб-юзери
Mikołaj Grzeczuch та
Sergey Shelpuk погрузили мене на потяг і повезли в Карпати, мугикаючи щось фашистське. Потяг – це прикольно. Ну потяг всі знають, пасажирський, такий гігантський, чмихає. На пероні провідниця в шинелі. І тут такий квиток на айпеді. Зустрілись дві епохи. Повинна я казати, що інтернет у кожного в кишені?

В Славському вперше і востаннє я була 25 років тому. Тоді ми, студенти-буцім-то лижники, жили на віранді у якоїсь гадзині. За бортом було -25, на віранді трохи тепліше. Десь -10, не більше. Вода у відрі промерзла не до дна. Курорт.

25 років по тому до вокзалу підкотила бричка. Гаразд, не бричка, трансфер до
Вежі Ведмежої. Ну що вам сказати про Вежу. Нічого не скажу,
дивіться самі. В меню, крім їжі (багато), звіринець з папугами, кроликами, дикими кабанами, поход зраненьку по ведмежим тропам, стрілянина в пейнтбольному тирі, прогулянка на гору, криївка в тренувальному таборі правого сектору, і що там ще було? О! лук і стріли. Це далеко не повний перелік страв.
Я відчувала цілком телячий захват. Загалом однозначно #перемога.

Звісно, треба розуміти, що це оаза. Тобто варто зійти з тропи і вийти за межі, то місцями починається натуральна #зрада. Але якщо знати, що ще 25 років там була виключно #зрада і віранда на -10, то мушу сказати, що прогрес просто гігантський. Це #перемога! Знову ж таки, ціну не кажу, щоб не заманювати. Загалом було просто супер, не рахуючи людожерського розміру порцій їжі.

Потім назад у Львів. І знову кнайпи, причому вже на сніданок.У Львові на сніданок подають невеликий візок вишуканої їжі (розмахує руками, демонструючи розмір), а потім ведуть запити кудись півлітрою пива з воблою. Після кнайпи, скориставшись миттєвою слабістю, гостей ведуть в книгарню. В книгарні приємно – майже всіх знаєш особисто. Я маю на увазі авторів. Поздоровкалась за ручку з половиною фейсбукових френдів (помацала обкладинку). Тут потрібно вловити момент, коли втікати. Бо не зчулась, як вийшла зі стопкою книжок. Я саме прикинула, що в валізу це ще поміститься, хоч вона вже непідйомна, і зраділа. Але рано раділа, бо потім мене нагрузили ще пивом з "Правди". Щоб здивувати німецьких прикордонників. (Не знаю, #перемога чи #зрада).

Вже сидячи в автобусі, кувала плани помсти. Наступного разу повезу галушки в Україну. Інтернет закінчився в той момент, коли я побачила вивіску "Європа". #зрада.

Advertisements

У фашистському логові.

Частина 2.

Лекція про ГМО. Аншлагу не очікувалось, тому я здивувалась, що прийшло трохи людей. #перемога.

Я щось там розказувала, але мушу сказати, що вже тиждень здригаюсь, бо згадую, що ще чогось важливого не сказала. #зрада. До того ж виявилось, що я косноязична і розказувати про роботу рідною мовою в жодному разі не легше, ніж англійською або німецькою. За 20 років відбулась диверсифікація мов і сильна редукція української. Нею я можу сказати хіба що "іди поїж і вдягни шапку" майже без запинки. Знову #зрада. Але це був хороший досвід (втішає себе).

Тут є декілька фоток від організаторів. Дякую їм.

Аудиторія була виключно приємна. Щось питали, причому все по ділу. Трапилась розвіртуалізація з самою пані Стефою. #перемога. Якщо хтось не знає, хто така пані Стефа, то
дивіться сюди, тільки не захлебністься. Це український кулінарний блогер номер один. Я попереджала. Сама пані Стефа пригостила мене пляшкою
медівки з геномом цитрусових. Ще не куштувала, залишу до Великодня.

Потім знову були кнайпи. Хоча ні, цього разу був якийсь цілком помпезний ресторан, де ми продовжили дискусію з гостями з Києва. В меню очі розбіглись і вже до вечора не збігались. Всі ці стейки, фуагра і устриці по ціні відповідають десь дуже помірному грецькому ресторану в Німеччині (для тих, хто розуміє, що це таке).

Далі в програмі була вежа на ринковій площі, а потім знову кнайпи. Тобто ви не здивувались, коли наступного ранку я не знайшла свій фотоапарат, який не мильниця. Я подумки з ним розпрощалась і поплакала СМСкою організаторам в жилєтку. На що мені відповіли, що у Львові фотоапарати не пропадають, тим більше у кнайпах. Зателефонували у кнайпу. Фотоапарат був там і саме вечеряв. Але оскільки по програмі далі були гори, то попросили йому передати, що я заберу його за декілька днів. Тальки хай не переїдає.

У фашистському логові.

Частина 1.

Добратись до Львова зі Сходу Німеччини найзручніше автобусом. Не те, щоб це був найзручніший вид транспорту, але це відносно дешево і не вимагає пересадок. Сідаєш увечері в автобус, наранок уже у Львові. Назад так само.


Наразі мертвий сезон, тому автобусів ходить не дуже багато, до того ж вони майже порожні. Пожвавлення очікується десь з кінця квітня. Водії роблять зупинки кожні 3-4 години, пригощають кавою і показують кіна. Якщо мати планшет і затички у вуха, то поїздка загалом нормальна. На кордоні довго не тримали – приблизно година на все про все.

Далі буду порівнювати з Європою, звиняйте.

У Львов автобус прибуває десь о 6й ранку, на вокзалі таксі. Львівські таксі це #перемога. Тобто для понаїхавших з європ це транспорт номер один. 20 хвилин і ви в центрі за смішні гроші. В цей час в центрі є проблеми. Готель ще не поселяє, хоч можна залишити багаж. Кнайпи ще зачинені. Це #зрада. Прокидайтесь раніше!

Готель – цього разу
Modern Art . Абслютно чудовий готель. В Європах за такі гроші буде студентський гостел. Загалом сервіс у Львові – це однозначно #перемога. Нічого такого в європах за такі гроші ви не побачите. В східній Німеччині сервіс – це взагалі вижжена пустеля, тому місцями я роззявляла від подиву рота.

По плану волохаті і нечесані вчені першим ділом йдуть в перукарню. Українські перукарні – це сервіс і це #перемога. Дарую бізнес – ідею: організовувати тури німкень у львівські перукарні. Перукарні відчиняються з 10ї і це #зрада для голодної, волохатої, щойно з автобусу німкені. Я гадаю, що можна зайти в будь-яку перукарню, але цього разу була
Імідж-студія "Face & Beauty", яку я з задоволенням піарю. Чотири години і я як новєнька.

Увечері в програмі
театралізована екскурсія "Батярський Львів". Дуже сподобалось, хочу ще. #перемога.

Після екскурсії були кнайпи. Їх було стільки, що я в якийсь момент збилась з рахунку. Тобто тут нормально з"їсти першу страву в одній кнайпі, основну страву – в другій, а допивати каву у третій. А потім ще кудись зайти. Мабуть про кнайпи буде окремо. Це #перемога #перемога #перемога.

Основний двіжняк, епічну битву за і проти європейських цінностей, а саме ЛГТБ я пропустила. Тобто у Льовові таке насичене життя для туриста, що за всіма культурними подіями не встигнеш. В цей час мене відвели на 4Д кіно. Відчувала себе селянкою в столиці. Ну бо квиток купили он-лайн і запропонували перекинути мені його на смартфон. Як би вам так акуратно пояснити, що не у кожного європейця є смартфон. Там зустрічаються ретрогради, на кшалт мене. Загалом, повальна шарова інтернетизація мене просто шокувала. Тобто для мене організатори робили скидку і присилали мені на тєлєфон СМСки "перевірте, будь-ласка, фейсбук". Я спочатку кліпала очима, де мені взяти інтернету, а потім виявилось, що тут інтернет усюди. Потім ще про це скажу, але це #перемога.

Повертаючись до кіна. Не те, щоб я таких фокусів не бачила. Фільм смішний. Мене більше здивувала в цьому торговому молі якась хай-тек віртуальна тьотка, яка рекламувала вареники. Наступного ранку снідаю. Ресторан у готелі прекрасний – оформлення чудове, грає джаз, і за вікном почав падати лапатий сніг, то перша думка була – голограма. Тут всього можна очікувати.

Неприхована реклама

До мене звернулись організатори цікавого івенту з проханням донести до громадськості. З радістю це роблю, бо цікава подія.

З 16 по 21 травня на базі практик "Гарт" (озеро Світязь) Східноєвропейського національного університету буде проводитись Школа з обчислювальної біології та нейроінформатики. Реєстрація здійснюєтся на сайті Школи:
http://lutskeeg.wix.com/cbns16.

Робоча мова школи – англійська. Орієнтовна кількість учасників – 35 осіб.

Процес навчання буде представлений 3 сесіями на день:

1) Ранкова сесія – теоретична частина (лекція).

2) Денна сесія – практична частина

3) Вечірня сесія – лекції та дискусії.

Тривалість кожної сесії становитиме 2 години.

Теми: Сучасні методи обчислювальної біології. Основи мови R.

Теорія інформації, її застосування до біологічних проблем. Застосування методів теорії інформації до біологічних проблем в мові R.

Основи теорії ігор – 1. Застосування теорії ігор до біологічних проблем в мові R – 1.

Основи теорії ігор – 2. Застосування теорії ігор до біологічних проблем в мові R – 2.

Марківські модели. Застосування марківських моделей до біологчних проблем в мові R.

Налітай!

Задвину за педагогіку

Педагогіка (принаймні сучасна німецька) базується на трьох китах: виховання, освіта і соціалізація і маневрує між двома скелями становлення особистості: автономізація і вбудування в
суспільство.

Виховання.

В центрі виховання стоять стосунки між вихователем і дитиною. Особливості виховання полягають у тому, що вихователь – також продукт виховання. У кожного вихователя свій історичний досвід, переконання і маразми. А кінцева ціль виховання лежить в десь майбутньому, якого ми не знаєм. Тобто кінцевий результат може бути зовсім не очевидним.

В німеччині виховання виокремилось в щось більш-менш пристойне десь в часи Канта. Згідно його уявленням, людину людиною робить виховання. В самій людині природою закладені якісь здібності, які треба розгорнути. Кант намалював чотири слони виховання: дисциплінування (обмеження дикунства), культивування (набуття вміння і навичок), цивілізування (підгонка під суспільство, маніри, все, щоб особистість була більш-менш стерпна для суспільства) і моралізування (спонукання робити дії з хорошим наміром, карегоричний імператив, вот ето всьо). У Канта також були дві скелі: маневрування між свободою і примусом.

По Канту свобода це абсолютна умова для виховання, але примус також має бути. Він тут зробив хитрий маневр: свободу дозволити майже усюди, але обмежити там, де дітьо собі може нашкодити; пояснити дитині, що примус в дитинстві веде до розширення свободи згодом; досягти своєї мети можна тільки тоді, коли інші також досягнуть своєї мети.

Такі погляди на виховання існували доволі довго, поки не з”явились нові теоретики десь на початку минулого сторіччя. Брецінка, наприклад. Той сказав, що стосунки вихователя з дітьом це суб”єкт-об”єкт стосунки і мають причино-наслідковий зв”язок. Особисті бажання дитини нікого не хвилюють, а кінцева мета виховання залежить від замовника виховання. Що наказали, те й виховаєм – розгами і в куток. Такі авторитарні підходи проіснували до відносно недавнього часу.

Але паралельно десь назрівало прозріння, що діти також люди. І виховання – це перш за все взаємодія вихователя і дитини. Педагогіці сподобалась концепція символічного інтеракціонізму (Крон і Молєнхауер). З цього моменту виховання набуло виразних рис соціалізації, хоч соціалізація в педагогіці окремим пунктом. Тобто виховання – це соціальні дії, які враховують психічні диспозиції дітлахів і пробують їх змінювати, щоб в результаті получилось щось пристойне. Втім, педагогіка, як буцім-то наука, ніяких рецептів виховання насправді не дає, тому що, як я вже сказала вище – у вихователів в голові таргани з минулого, виховання націлене в майбутнє, соціум міняється, цінності міняються. Якщо хочете виховати – треба просто якось взаємодіяти з дітьом, враховуючи його інтереси. Як на мене, то з часів Канта нічого проривного в вихованні більше не сформулювалось.

Освіта.

десь з 18го сторіччя освіта розглядається в контексті культури. Освічена людина – культурна, неосвічена – безкультурна. Як у випадку з Кантом і вихованням, про освіту майже все сказав свого часу Вільгельм Гумбольдт. Спочатку розкритикував педагогіку, де людина виховується для якохось цілей, потреб і необхідностей. Цілі міняються, а розвивати треба пропорційно те, що у кожного закладено природою, не переслідуючи якусь іншу мету, крім просто розвиватись. Причому самовдосконалення є вищим пріоритетом. Загалом ідеї дуже перекликаються з ідеями Григорія Сковороди, причому Сковорода був першим.

Як і у випадку з вихованням, освіта – це взаємодія "Я" і "світу" за допомогою мови. Мова це посередник між людьми, це засіб думання, інструмент формування власної перспективи світу. Іноземна мова – це гуд, каже Гумбольдт. Освіта має бути доступна простому народу. Провів реформу освіти і, можливо я помиляюсь, в результаті якої получилась пруська школа, що лягла в основу сучасної, в тому числі і радянської освіти.

Потім почалась індустріалізація. Освіта епохи неогуманізму перестала відповідати потребам суспільства. Після другої світової філософи взагалі закинули німецькому суспільству, що індивідуалістична освіта відірвала особину від суспільної моралі (через це і газові камери). Коли людина робить з себе щось сама, то це не гут. Треба підпускати до себе чуже і з цим працювати. Крім розгортання особистості, треба культивувати громадську відповідальність. Це все були квіточки, тепер ягідки.

Відносно недавно на зміну емпатичному трактуванню освіти прийшло функціональне: освіта це інвестування в людський капітал. Настала ера економічного імперіалізму по Гері Бекеру. Будь-яка форма освіти це інвестування в робочу здатність індивідууму, яка, в ідеалі, повинна в мабутньому окупитись.

Оскільки держава взяла на себе функцію освіти, а поміряти інвестиції в людський капітал складно, все ж великі зусилля покладено на стандартизацію освіти, тобто чіткого формулювання скільки і чого повинен знати учень на кожному відрізку життя. Особливу увагу надали розробці методик, як ці знання перевірити, а також перевірити кваліфікацію вчителя. Тут можна розгледіти два напрямки. Спочатку проводиться тестування для оцінки середньої температури по палаті, після чого заміряна температура називається нормальною і від неї встановлюється норма виробки знань. Хто вибивається від графіку – потрапляє в аутсайдери.

Наразі мова йде вже менше про освіту загалом, а більше про кваліфікацію учня для майбутнього ринку праці. Ця форма підходу до освіти домінує і наразі, хоч педагогика критикує це все за бездуховність і пропонує альтернативщину на кшалт монтесорі і вальдорфовських шкіл. Головне, аби здоровенькі були. Хоча, як побачите в наступній главі, все не так просто.

Соціалізація.

Педагогіка виокремила соціалізацію десь в період поширення масової освіти. Тобто років 100 тому. Хоча, що значить виокремила? Соціологи просто займались своїми справами, а педагоги примазались. Тобто про Дюркхайма розказувати не буду, перейдем одразу до Бурдьє (раптом хто не чув). Отже, по Бурдьє є економічний капітал (гроші), соціальний капітал (куми, зв”язки, репутація) і культурний капітал (кількість прочитаних книжок, диплом і піаніно вдома). Ці капітали взаємозамінні. Ми ж в курсі: є гроші- купи диплом; є гроші і з”язки – купи звання. Або є диплом (культурний капітал) – іди спробуй заробляти ним гроші. Сума всіх капіталів формує габітус особини у суспільстві. В кожному суспільсві свій набір габітусів. Наприклад:

Має гроші, має диплом, ходить на концерти класичної музики, дружить з прем”єр-міністром, носить костюм і краватку – це один габітус (життя вдалось, будь-якого капіталу навалом).

Або.

Має гроші, диплому не має, але надуті губи, крута тачка і міні-спідниця – це інший габітус (в цьому випадку з культурним капіталом не склалось).

Або.

Бідний, має диплом, ходить на концерти класичної музики, живе в гуртожитку, носить джинси – третій габітус (тут з економічним капіталом швах, мабуть вчений).

Або.

Бідний, диплому не має, ходить в клуб на дискотеку – тут все ясно.

Бурдьє сам з села пробився до академіка, тому займався дослідженням того, як формуються ці

касти
габітуси і які перешкоди існують в суспільстві для їх зміни. Габітусам не вчать, вони несвідомо засвоюються, людиська їх чітко розпізнають і фіксують в колективі. Ви спитаєте, причому тут педагогіка? Педагогіка прилаштувалась собі збоку. Наприклад, рахує, скільки треба заробляти батькам, щоб дитина мала змогу ходити в музикалку і набувати свій культурний капітал, щоб потім вигідно конвертувати його в дзвінку монету. Про проблеми конвертації капіталів український народ збагнув задовго до Бурдьє: чого ти дурний? Бо бідний. А бідний чого? Бо дурний. Або "Якщо ти такий розумний, чому ти не багатий?"

Висновки.

Педагогіка так собі наука, оскільки погано передбачає наслідки виховання. Коли хтось починає говорити про проблеми освіти, повинен не випускати з поля зору кінцеву мету держави. Держава не розвиває особистість, хоч про це весь час і говорить, а вкладає гроші в майбутнього працівника, який повинен вміти принаймні писати, читати і рахувати. Мало грошей – мало освіти. Про зміст капіталів дитинчати – культурних, економічних і соціальних,- мали б подбати батьки, хоч це все не про щастя в житті.

Запрошеня

Поки ріжеться плазмідка, опублікую-но я запрошення. Значить так, узгоджено місце і час лекції у Львові.

А саме – 19го березня «Арена Львів», вул. Стрийська, 199, 1 поверх в 11:00 розкажу про ГМО, що знаю.
Подробиці тут

Чого не буде.

Не буде про роги, копита і ласти у нащадків і не буде простого махання рукою: тю, всі ми ГМО, чого його боятись.

Що буде.

Буде вдумлива бесіда як дорослий з дорослим. Я вважаю, що навіть ті міфи і страхи, що існують про ГМО – це продукт певної інтелектуальної роботи. Просто загальну картину треба розширити і доповнити, дати нову інформацію для міркування.

До зустрічі у Львові.