Монсанта Баєр Монсанта Баєр Монсанта Баєр

Монсанта – світовий виробник посадочного зерна номер один. Не тільки, кстаті, ГМО і агрохімії.

Баєр – після швейцарської Сингенти (яку купила ChemChina за 43 млрд доларів – зараз уважніше подивилась, пишуть, що у них ще все в процесі), другий світовий виробник агрохімії, не тільки під ГМО.

24.05.2016 Баєр (Німеччина) пропонує Монсанті (США) 62 млрд доларів і монсантанаша. Монсанта відхиляє пропозицію.Зелені вимагають зупинити сдєлку.

Допуск гліфосату на поля завершається і ЄС-комісія довго і нудно вигадує, як його не продовжити.

29.06.2016 продовжує допуск гліфосату в Європі на 18 місяців, а там подивимось.

14.07.2016 Баєр (Німеччина) пропонує Монсанті (США) 64 млрд доларів. Причина – додаткова інсайдерська інфа, про яку ми не в курсі. Монсанта відхиляє пропозицію.

15.07.2016 В Брюселі проходить 14й раунд переговорів про Трансатлантичне торговельне та інвестиційне партнерство (ТТІП) між США та Європою.

28.08.2016 Міністр економіки Німеччини Загмар Габріель каже, що переговори по ТТІП капут.

06.09.2016 Баєр (Німеччина) пропонує Монсанті (США) 65 млрд доларів. Монсанта закопилила губу і мовчить.

Пабабабам!

14.09.2016 Баєр (Німеччина) купує Монсанту (США) 66 млрд доларів. Таким чином це найдорожча покупка німцями закордонної фірми в історії взагалі. Баєр стає світовим виробником агрохімії номер один.

Ще має бути реєстрація шлюбу у ЗАГСі , але схоже, що всьо. Монсантанаша! Запам"ятайте, тепер главний світовий злодєй не Монсанта, а Баєр, і не Сингента, а ChemChina.

****************************************

Монсанта піднялась свого часу на трансгенах і до 2013 року у неї все було в прекрасно. З 2013 приріст трансгенних полів вийшов на плато, продажі і прибутки Монсанти рухаються навколо точки. Схоже, Баєр використав цю ринкову слабкість.

Досьогодні основні прибутки Баєра складає фармацевтична промисловість (Аспірін, наприклад). Баєр Кроп Саєнс складав не дуже велику частину бізнесу. Після злиття Баєра з Монсантою – агрохімія буде складати половину бізнесу Баєра.

Баєр бачить в цьому великий потенціал. Приріст людства на 3 млрд до 2050 року робить ринок привабливим. Баєр цікавлять не тільки монсантовські біотехнологічні розробки, але і ноу-хау в галузі «digital farming». Піксєлями будете тепер харчуватись! Жартую, мова йде про дігітальні технології в агропромисловості.

Вартість акцій Монсанто і Баєра наразі зросли, причому Баєр найбільший переможець в DAX перегонах за останні дні – 2%.

Про викладання німецької мови в німецьких школах.

Просто щоб не


Приходить вчора мала і тикає чотири сторінки уборістого тексту – на, мамаша, почитай мою інтерпретацію якогось твору нам по дойчу задали, заціни. Кажу – нема часу, дай папаші, мені треба по дєлу в Лєйпціг. Мала покомизилась, мовляв, це ти у нас за мою освіту відповідальна, а папаша до файної літератури глухий.

Поїхала по дєлам, повертаюсь. Бачу: папаша з безумним поглядом читає товстенний підручник дойча для оберштуфи гімназії, у нього трусяться руки і тече слина. Широким жестом показує на сонце і урочисто починає спіч, махаючи томом у мене перед носом, гортаючи сторінки – ти маєш це бачити, це (цензорид)уєнно, це геніально, ти глянь, що вони вчать, ти подивись, які ілюстрації, ти подивись контент! Понімаєш, я такий кажу донці, я спочатку текст прочитаю, який ти інтерпретуєш. І прочитав. І ніфіга не зрозумів. Потім почитав інтерпретацію і у мене просто бомба в голові вибухнула – стало все ясно. А потім відкрив підручник і збагнув, що ми ніфіга не знаєм, нас вчили (цензоред)уйні, а у них! ну глянь тільки!!!

Я намагаюсь сконцентруватись на картинці, яку мені показують здалеку, але підручник мені в руки не дають. Пробую вирвати книженцію з рук, але татусь прижимає його до грудей, закочує очі і завиває. За хвилину боротьби і прийомом карате мені нарешті вдалось заволодіти книжечкою.

Що вам сказати. (Руслана завиває, з рота котиться слина, а в голові зароджується зловісна ідея вкрасти підручник у доньки і покласти під подушку). Слухайте, я буду про це поступово писати, ось тільки заспокоюсь. Настільки це геніально (розчулено плаче). Як їм пощастило! Я повинна була про це здогадатись, коли ще син в школі вчив віршик напам"ять. Віршик Gottfried Benn називався "Cocain". Або коли вони ходили читати Фауста в блоксбергські гори. В грозу і шторм.

****************************************
***

Основне, чому вчать і що стоїть в фундаменті гуманітарної освіти – це дискусія і аргументація. Таке враження, що прожованого і перевареного продукту взагалі нема. Будь-яка тема базується на обговоренні. Нормальна така типова вправа на уроці – дати дискусійне питання і різні точки зору. Клас ділиться на дві групи – одні за одну точку зору, інші – за іншу. Потім починається дискусія, кожна група пропонує аргументи в захист своєї точки зору. Учасники можуть міняти точку зору і переходити з групи в групу, аргументуючи причину зміни точки зору. Дозволяється зависати між групами, але також "абаснуй" чого.

Цумбайшпіль. Дискусійне питання – чи запозичені іноземні слова збагачують рідну мову, чи збіднюють? А коли вони додають, уточнюють або загострюють новий сенс? А коли вони його вихолощують? Що відбувається, коли запозичене слово вбудовується в мову, отримуючи рід і набуваючи відмінків? Це переваги чи недоліки мови? Чому запозичені слова часом зникають, замінюючись рідним аналогом? А іноді навпаки. Підлітковий сленг, професійний сленг, табуйована лексика – сенс і використання. Регіональні говірки – додаткові смисли чи просто забруднена мова. Мова СМСок і ватсапів – її особливості, мовні і смислові коди. На прикладах.

Окремо – використання іноземної мови. Дізналась очевидну річ – іноземна мова використовується неемоційно, тому більш раціонально. Відповідно навіть мислення іноземною мовою – раціональніше.

****************************************
****

Друге, що важливо. Великі твори не розбирають, як в нас. Дають маленькі, але дуже складні твори з пронумерованими рядками.

І дають набір інструментів, якими їх варто препарувати – художні прийоми (в списку десь три десятки, а скільки ти можеш згадати, юзер, крім гіперболи, іронії і пафосу), перспективу оповідача (я-перспектива, персональний чи аукторіальний оповідач) , як і який настрій намагається навіяти автор, описується час (чому він там саме такий), простір (що там за деталі і навіщо вони), характери і стосунки між персонажами і автором, які мовні прийоми використовує автор: пише відсторонено, чи проявляє свою точку зору прямо або завуальовано. Кожен аргумент підтверджується цитатою або номером пронумерованого рядка.

Потім можна підбити підсумок, що хотів сказати автор, тут вже навіть можна висказати свою точку зору. Завершити це все короткими міркуваннями про значення і актуальність створу для сьогодення і розібратись, чи не залишились часом відкриті питання.

Ці інструменти ніби підсвічують деталі, які при першому прочитуванні можуть не привернути увагу поверхневого читача. Щось на кшалт зума.

АПД: інтерпретація це тільки один вид текстового аналізу. Ще є Erörterung – обговорення якогось дискусійного моменту з тексту або літературного твору. Формулюється теза і антитеза і аргументується туди-сюди. Про це потім якось розкажу.

****************************************
*******

Про підручник німецької хто питав. isbn 978-3-06-061353-5

Texte, Themen und Strukturen Deutschbuch für die Oberstufe (до речі, це один підручник на всі три роки оберштуфе)

http://www.cornelsen.de/…/r-35…/ra-10643/titel/9783060613533 тицяєте Blick ins Buch

****************************************
***

Про викладання мови і літератури. У нас як було? Мова – граматика, література – розбір класичних літературних творів. Всьо.

Як в Німеччині? У них нема поділу на мову і літературу.

Мова це

1. тексти: професійні, літературні (проза, лірика, драма та ін), що відображають фікцію або реальність; Наприклад, є окремий урок особливостей літературного конструювання реальності, або фікції. Формування "Я" і середовища в тестах. В цьому місці відбувається розбір і інтерпретація текстів – професійних і літературних. Там же і розуміння текстів з врахуванням особистого досвіду читача, завдання і майстерності автора і набору літературних мовних інструментів. Або порівнянні лірики різних епох, структури і функцій цієї лірики на прикладі подібних за змістом віршів про джерело різних авторів з різних епох. Ознаки літературної епохи.

2. мова, як мова: має структуру, граматику, походження, певні функції (різні), змінюється, еволюціонує. Наприклад, я вже згадувала урок – функція табуйованої лексики, або запозичені слова, суржик та інше. Там же і граматика, спочатку сама по собі, потім в порівнянні з іншими мовами.

3. медіа: книжки, телебачення, газети, фільми, інтернет. Мова в медіа різна і має різні особливості. Наприклад, є окремий урок порівняння мовної граматики сцен в книжках і екранізованих по книжці фільмах (на прикладі Парфумера Зюскінда). Особливості діалогів в фільмах, чому вони саме такі і як відрізняються від літературних. Структура фільмів і серіалів.

4. комунікація: діалоги, розмови, доповіді, промови – їх потрібно розуміти, саме в цьому місці трапляються збої і особлива увага приділяється розумінню сказаного мовою і риториці. Наприклад, є окремий урок мовного порівняння риторик в відомих промовах Обами, Геббельса, Кеннеді. Стратегії впливу на слухача, типи аргументації і їх функції. Причому я вже зараз спостерігаю перекривання тем. Промову Геббельса прямо зараз аналізують по історії, але англійською мовою.

Частини цього пазла постійно перекриваються, тому відокремити мову від літератури, комунікацію від медіа вважається недоцільним. Володіння мовою – це вміти говорити, слухати, читати і писати. І розуміти.

Про школу

Поскидую сюди, бо потім в фейсбучику не знайти, а я пальці постирала.

Оприлюднено
методичні рекомендації до оновлених програм початкової школи (саме смачненьке):

"Учням не будуть знижувати оцінки за "неправильний" відступ кількості клітинок та рядків".

"Знято оцінювання каліграфії, залишено лише вимогу, що письмо має бути охайним та розбірливим. "

"Вилучено вимоги та критерії щодо підписання зошитів ".

"Оцінювання – це конфіденційна інформація, яка стосується лише вчителя, дитини та її батьків".

"Наявність охайних виправлень, здійснених самою дитиною, не впливає на зниження балу за роботу".

З цього приводу мої рефлексії.

Одне з сильних перших вражень в Німеччині: на осінніх канікулах якісь активісти волонтери зібрали дітей у дворі, влаштували з ними театр і запросили батьків на виставу в місцевий клуб. І от виходять на сцену діти. Хто в чому. Як ото в піску бавились, їм трохи штанці обтрусили і випустили на сцену. Хто з дітей пам”ятає текст, комусь підказують, хтось активний, хтось стидається – але всі щасливі і раді. Я одразу згадала наші вимуштрувані виступи в будинку культури північна корея стайл і подумала, що щось я в цій німецькій системі не розумію: де вишкіл? де урочистість? де нарядне вбрання? де хвальоний німецький орднунг?

Як тяжко травмована радянською школою, відмінниця і акуратистка, я так само, як і більшість, з одного боку вважала, що вимоги у нас дурацькі, але іншого в житті не бачила. Тому, коли дітьо приносить зі школи щось накарябане курка лапою, сильно хвилювалась і вважала, що треба зараз насісти і написати домашні завдання красиво і чисто. Дітьо пручалось і писало, як йому заманеться. І приносило зі школи гарну оцінку.

Я, як активна і ініціативна мамаша, ходила в школу розбиратись: як я можу від дитини щось вимагати, якщо в школі такі занижені вимоги? Що це за почєрк, чому дітьо пише олівцем, вже давно пора писати ручкою, що це за чьорканія, стирання і виправлення?

Вчителі дивились на мене, як на трошки хвору, лагідно посміхались і казали, що я даремно хвилююсь. Практика показала, і з другою дитиною також, що я дійсно даремно хвилювалась.

Так ось, що нас очікує в Україні. Якщо в Німеччині вчителі вже мали досвід такої релакс освіти, то в Україні майже всі без вийнятку вчителі іншого не бачили і не знають. Якщо в Німеччині я була одна така полохлива мамаша, то в Україні всі такі, які іншого не бачили і не уявляють. Тому навіть ті, хто радіють, будуть з часом дещо розчаровані. З одного боку буде потужна опозиція, з іншого – відсутність досвіду.

Але приблизно років через 15 все поступово устаканиться.

******************************

Зараз освітня система виглядає приблизно так. Перед дітьми виритий рів з водою шириною в метр. І от дітьо вчать перестрибувати. За перший клас треба навчитись перестрибнути, бо в другому класі рів буде ширший. Хто не встиг – значить або батьки не допрацювали, або дитина дурна. Власне, шансів у такої дитини успішно дотягти до кінця школи малувато. Альзо, шо тут думати, треба тренуватись стрибати.

Правда сучасного життя полягає в тому, що способів подолати водну перешкоду є багато і для них треба багато різних навичок, або навіть вміння знайти нестандартне рішення. Наприклад, рів можна спробувати перейти вбрід, переплисти човном, побудувати міст, або натягнути мотузку і переповзти по ній. До того ж, якщо вже і стрибати, то деякі діти доростають до можливості перескочити трохи пізніше, але на той момент перед ними вже інші рови.

Про старанність.

Колись я залюбки ходила в музичну школу. Потім трохи менш залюбки. Потім в учительки і батьків виникла ідея віддати мене в музичне училище і вже через рік я просто ненавиділа фортеп”яно, але готувала програму на вступ. Старанно. Нарешті вчителька пояснила мені, що старанно – це означає, доки пучки пальців не зітруться в кров. Після цього я рішуче закрила кришку і поклала край майбутній кар”єрі піаністки. Наступного разу я сіла за інструмент через 10 років.

В той самий час в клас зайшла нова вчителька біології, тримаючи в руці гігантський муляж рака і у неї горіли очі. Це була любов з першого погляду. Щорічну підготовку ми розпочинали з повторення всіх попередніх підручників (разом) і розбору олімпіадних завдань (в дискусіях). Це було схоже на гру, а не на старанне зубріння. Пізніше, коли я вже була призером олімпіад, вчителька делікатно оминала мене при опитуванні перед класом: я завжди ляпала щось не те. Вона резонно розпізнала, що мені потрібно багато часу на міркування.

В початковій школі я тєрзала доньку, що вона погано малює геометричні фігури в зошиті. Бере товстий олівець, прикладає криво лінійку і проводить не по клітинкам. Фу, як негарно (боже, що з неї виросте! де старанність?! а коли справжня геометрія почнеться, графіки функцій вот ето всьо?). Донька мабуть подумки показувала мені середній палець і малювала, як хотіла. Трохи пообурювавшись, я вгомонилась. В середніх класах геометричні фігури стали ще потворнішими, бо лінійку ліньки діставати. Я прикушувала язика. А потім вона захопилась малюванням. Вчора готувала проект в школу – тривимірний дизайн власної кімнати. Я раптом дізналась про доньку, що вона, виявляєтся, перфекціоністка. Це був абсолютно ідеальний ескіз з тонкими акуратними лініями. Подолати рів можна різними способами. А от якби я насіла зі своїми вимогами малювать рівні лінії, доки пучки пальців не зітруться в кров…


Про помилки.

Он вчителька якась в дискусії мені каже, що помилки – це сигнал вчительці, що учню треба більше уваги. Я вважаю, що помилки, це просто помилки. А от відсутність помилок – це сигнал учителю, що дитина отримує замало нового інпуту. Бо перше, що робить будь-яка пересічна людина, яка не має досвіду, коли за береться за щось нове – це помилку. Помилка – це норма в процесі навчання.

От візьмем приклад, коли я вчила в школі англійську. Помилка – це ужас і катастрофа. Я взагалі рота не відкривала, аби не зробити помилку. Я правдами і неправдами дотягла без помилок до кінця школи і випустилась зі школі з нульовими знаннями, п”ятіркою і переконанням, що я мовний дибіл.

Потім я почала вчити німецьку з німецькою вчителькою. Я робила одні помилки. Жодного речення не казала без помилки, жодного тесту не написала без помилок. Я просто жила цими помилками, які не парили ні мене, ні мою вчительку. Врешті решт у мене доволі пристойна німецька і палка любов до помилок.

Помилка означає одне – людина саме перебуває в процесі навчання.

Про гаджети.

Та сама вчителька каже, що домашні завдання це добре, принаймні дитина не сидить перед телевізором і гаджетами. Про телевізор може і погоджусь, про гаджети – вже пізно пить боржомі.

Ми вступили в таку освітню епоху, яка досі не траплялась з людством. Раніше як було? Мавпочка-мама завжди трошки досвідченіша ніж мавпочка-дитина і вчить її виколупувати мурах з мурашника палочкою. І так було від мавп всю історію людства аж до минулого тисячоліття, поки не з”явились гаджети.

Тепер як? У батька щось з мобільніком, барахлить. Батько кипить, шипить, піниться, тупає ногами і лізе дивитись в рахунки, чи ще є гарантія на чортовий дивайс, до якого до того ж нема інструкції. Донька бере спокійно мобільнік, робить апдейт, щось деінсталює, щось інсталює, міняє налаштування – і мобільнік як новенький. Бери, тату, юзай далі.

Молоде покоління шарить в виколупуванні мурах з мурашника набагато краще. Тобто вчитель, якщо він не дурень, повинен зціпити зуби і вчитись розбиратись в планшетах і еппсах, бо…

Бо мої дітлахи, наприклад, вивчили англійську до стану вільної розмовної тупо по ютьюбовським каналам. Або знають слова англійських музичних хітів напам”ять, тільки тому, що епп підсовує слова пісень щоразу, коли по радіо звучить пісенька. І вони знають цих віршиків напам”ять пачками. Ви ще сперечаєтесь, скільки по програмі треба знати віршів для тренування пам”яті?

****************************************
********************

Вішенка на торті

Буде про добрива. Про азот і не тільки.

Колись в школі віддавали кімнатні рослини школярам доглядати на літніх канікулах. Мені якось дісталась хирлява якась рослинка – одне стебельце і два листочки. Стояло воно понуро роками на шкільному підвіконні і ледь жевріло. В той час мама займалась городом і в нас були кури. Тобто в господарстві було щитай цінне гуано. Мама замочувала його в бочці в сараї, а потім підливала цією адською сумішшю помідорчики. Ну я взяла і линула в рослинку. Далі трапилось так, як другий раз малюють в мультіках. Рослинка хоп і вибухнула соковитою зеленню буквально на очах.

На перший дзвоник я тащила гігантського куща в школу назад. Класна мовничка подивилась на зеленого монстра і каже – це що? Я такого точно не давала, ботанічка нещасна.

Потім я ще спостерігала ефект азоту вже в Німеччині у сусіда по дачі, агронома-теоретика з середньої полоси Росії. Дивлюсь, розсипає по газону щедро азотні добрива. Питаю – шо, сасєд? корову завів, силос будеш заготовляти? Він збагнув прикол тільки через два тижні, коли прийшов наступного разу, а газон примєрно в пояс.

Але ми були трохи самонадіяними. Роками удобрюємо дачу з компостної купи, яка збирається з рослинних решток. За два роки перетворюється на чудовий компост, хоч на хліб намазуй і сам їж. Як ото в селі. І тут досвіду виявилось недостатньо, бо орієнтувались ми на тру компостну купу, яка назвається навозною у бабці, де дійсно є азот. Отже, удобрюємо ми, удобрюємо, а щось не прьот зєлєнь. Потім читаю випадково – рослинний компост має все, крім азоту. Фак! Цього року сипнули жменьку гімна – тепер боюсь заходити в картоплю, бо обплітає і задушує.

А вчили ж в універі про бочку Лібіха. Тобто красота буде наводитись тільки по лімітуючому фактору – будь-якому макро і мікроелементу, якого найменше. Тобто якщо всього іншого достатньо, а не вистачає якогось заліза, то всьо, хлороз. Якщо хочеться, щоб не кущилось, а цвіло, то треба фосфору вгатити.

Зараз прийшов колега і чухає чуприну. В теплицях ячмінь почервонів. І контроль, і трансген. Жартуєм – ну, антоцианчики тоже харашо. Можна зелень жувати, корисно для здоров"я. Але
вчасно лінка підкинули, схоже, що дефіцит фосфору. Піду скажу хай йдуть вдобрювати.

Цінний лінк
ТУТ для тих, хто в тексті провтикав.

Страх і ужас

Поллю ЖЖешечку, щоб не засохла.

Тримайте мене! Я занурилась у просту тему "страх" і переді мною розверзлась бєзодня.

Почалось все з простої розмови з друзями-бразилійцями. З лаконічністю, притаманною тєхнарям компьютерщикам, голова сімейства пояснив: людям властиво боятись. Коли у них нема реальних загроз – вони їх собі вигадують. Ось дивись – взяти, наприклад, мою дружину – ми народили чудову дитину, купили хату, виплатили кредит, отимали постійну високооплачувану роботу, живем в одній в найкращій країні світу, в найкращі часи. В той момент, коли ми все виплатили і все отримали, у неї почались фобії, панічні атаки і нічні кошмари.

Я влізла в наукові дєбрі. Там все складно. Просто декілька фактів.

1. Страх – дуже еволюційно стара і корисна штука. Допомагає виживати.

2. Людству колись страх був в пригоді, особливо в мисливстві.

3. За розвиток і процесинг страху відповідає купа ділянок мозку, зокрема амигдала. У людини до того всього додається ще і емоційна оцінка префронтальним кортексом. Амигдала капут – страху нема. Хвороба Урбаха-Віте, цумбайшпіль.

4. Страху переважно навчаються з досвідом, хоч є купа вроджених компонентів.

5. Людина розрізняє декілька десятків віддтінків страху і має до них мовний еквівалент (страх, тривога, занепокоєння, стурбованність, заклопотанність, схвильованність і т.д.). Дослідники це все класифікували в неврози, фобії, панічні атаки, паранойї і т.д.,

6. Страх можна контролювати медикаментозно або наркотиками, впливаючи на нервові клітини. Не буду загружати термінологією лишній раз.

7. Страх мотивує до роботи, але важливо не переборщити з силою подразника. Див. закон Єркса — Додсона.

8. Страх широко використовується в маніпуляціях народом, починаючи від божого страху, закінчуючи страхом перед глютеном.

9. Глютен-фрі індустрія одна з тих, що найшвидше приростає. Ой, це не про страх, а про торговців ним.

Топ-10: літаки, висота, павуки, смерть, невдачі, інтимність, війна, равлики, клоуни, самотність, майбутнє.

Жирна тема, можна довго копати. По скромним підрахунками роки на два-три для тематичного блогу "Horror and fear".

Про гліфосат

Якщо вам цікаво про ГМО, то зараз в Європці йде рубілово проти
гліфосату.

Ліцензія на використання гліфосату закінчується і європейська комісія, базуючись на висновках науковців і експертизі EFSA пропонувала продовжити допуск на наступні 15 років. По результатам голосування, парламентський комітет охорони довкілля, здоров”я і безпеки харчування, відхилив поновлення ліцензії. В цьому комітеті парламентарії такі вегани і теравада буддисти (це я профіль німецького глянула).

З 11го по 14те квітня про продовження ліцензії голосував європарламент і проголосував ЗА продовження допуску, правда, не на 15, а на 7 років. Але, прикол в тому, що в цьому випадку рішення європарламенту не має вирішального значення. Комісія буде засідати зараз знову в травні, бо в березні не було більшості ні "за", ні "проти". Німеччина вже направила свою ноту "за", але місцеві дебати тривають досі.

Німецькі інститути оцінки ризиків надали власну експертизу, згідно якої гліфосат не страшний.

Це новини минулого місяця, а зараз трохи актуальних. Досі тільки ВОЗ-івська International Agency for Research on Cancer (IARC) в минулому році записала гліфосат в потенційно небезпечні і це, власне, чи не єдина офіційна зачіпка противників гліфосату, хоч це рішення і критикувалось.

Після рішення IARC ВОЗ ініціював таск-форс Joint Meeting on Pesticide Residues (JMPR), який мав переглянути оцінку небезпеки гліфосату. І переглянув буквально днями, дійшовши висновку, що споживачам гліфосат не страшний. Отже, ВОЗ і ФАО кажуть, що з гліфосатом все ок, що ставить політиків в дещо незручну позу.

Ще трошки про гліфосат
звідси

Просто цікава інформацію про токсичність гербіцидів для людини у порівнянні з широковживаними побутовими хімікаліями. Дивимось показник LD50 – середню летальну дозу, тобто ту, що вбиває половину організмів. Рахується в мг вжитої речовини на кіло тіла в день.

Гербіциди

Паракват (допущений в 100 країнах, крім ЄС) – 100

Тріклопір (допущений також в ЄС) – 630

2,4-D ( в США третій після гліфосату і атрацину, в ЄС не знаю актуальної інформації) – 666

Пендіметалін (допущений також в ЄС) -1050

Атрацин (в ЄС заборонено) – 3090

Гліфосат (чекаєм на заборону) – 4900

Імазаквін (частково заборонений в ЄС) – 5000

Не гербіциди

Нікотин – 9

Кофеїн – 192

Відбілювач – 192

Парацетамол – 338

10% розчин амонію (в побуті) – 350

Кодеїн (від кашлю) – 427

Сіль – 3000

Якщо комусь незрозумілі цифри, домахую руками: чим більший показник LD50, тим МЕНША токсичність.

Німецька припустима (нетоксична) доза гліфосату 300 µg/kg ваги тіла, вона втричі нижча, ніж інтернаціональна.

Одного разу в материнському молоці знайшли 0,21 µg/l. Упустимо факт, що виміри зроблені не дуже кваліфіковано. Уявимо, що так і є. Щоб 4 кілограмове немовля набрало допустиму дозу гліфосату, йому треба вжити в день близько 3 тисяч літрів молока. Згідно загальносвітовим нормам всі 9 тисяч.

Дещо знайшли ніби також в пиві, максимальна концентрація 29,74 µg/l. Порахуйте, скільки пива треба випити в день 80ти кілограмовому мужику, щоб досягти пороговогу допуску. Уявіть, що буде можливою причиною смерті: а) луснув, б) отруївся алкоголем, с) отруївся гліфосатом.

Тут не розглядаються ризики для довкілля.

Тим часом чекаємо на остаточне рішення європарламенту.

Про Монсанту

Нагадую, що нещодавно державна китайська фірма ChemChina купила Сингенту разом з ГМО потрохами за 39 млрд євро (43 млрд доларів). Пишуть, що це найбільша покупка фірми за кордоном в історії Китаю.

Тепер
ходять слухи, що німецькі BASF та Bayer роблять непристойні натяки американській Монсанті в розмірі до 40 млрд, збираючись роздєрібанити гліфосат чисто по-європейськи. В результаті акції Монсанти тимчасово злетіли на 10%. На прямі запити речники BASF та Bayer загадково мовчать.

Запаслась ГМ-попкорном з гліфосатом.