Слово к новым читателям.

Я смотрю, постепенно журнал переходит в новое качество. Читателей в последнее время заметно прибавилось, чувствую, что надо внести некоторую ясность.

Я посмотрела критично на содержание своего журнала и обнаружила, что он чудесным образом покрывает большинство из 25-ти главных научных вопросов, которое человечество запланировало решить в ближайшие пол-века. Эти 25 вопросов из 125 сформулировало научное комьюнити в 2005 году к 125ти летнему юбилею Журнала
Science. Итак, о что же это за
вопросы.

(Линки ведут на статьи или циклы статей в этом журнале, освещающие проблематику)

1.
What Is the Universe Made Of? Из чего состоит Вселенная.

2.
What is the Biological Basis of Consciousness?
Каковы биологические основы сознания.

3.
Why Do Humans Have So Few Genes?
Почему у людей так мало генов?

4.
To What Extent Are Genetic Variation and Personal Health Linked?
Насколько индивидуальные особенности человека важны для лечения – проблема "персональной медицины", учитывающей генетический код человека.

5.
Can the Laws of Physics Be Unified?
Можно ли объединить все законы физики.

6.
How Much Can Human Life Span Be Extended?
На сколько можно увеличить продолжительность жизни.

7.
What Controls Organ Regeneration?
Как происходит регенерация органов.

8.
How Can a Skin Cell Become a Nerve Cell?
Дифференциация клеток.

9.
How Does a Single Somatic Cell Become a Whole Plant? Внеполовое размножение растений соматическими клетками.

10.
How Does Earth”s Interior Work? Что происходит в недрах Земли.

11.
Are We Alone in the Universe? Мы одни во Вселенной?

12.
How and Where Did Life on Earth Arise?
Когда и где зародилась земная жизнь.

13.
What Determines Species Diversity? Видовое разнообразие

14.
What Genetic Changes Made Us Uniquely Human?
Какие генетические особенности делают человека человеком.

15.
How Are Memories Stored and Retrieved?
Как мозг хранит и "читает" воспоминания.

16.
How Did Cooperative Behavior Evolve?
Поведенческая биология.

17.
How Will Big Pictures Emerge from a Sea of Biological Data?
Системная биология.

18.
How Far Can We Push Chemical Self-Assembly?
Химический синтез самовоспроизводящихся молекул.

19.
What Are the Limits of Conventional Computing?
Теоретические пределы возможностей компьютера.

20.
Can We Selectively Shut Off Immune Responses?
Можно ли блокировать реакции иммунной системы.

21.
Do Deeper Principles Underlie Quantum Uncertainty and Nonlocality?
Квантовая физика.

22.
Is an Effective HIV Vaccine Feasible? Можно ли создать вакцину от СПИДа.

23.
How Hot Will the Greenhouse World Be?
Чем грозит глобальное потепление.

24.
What Can Replace Cheap Oil — and When?
Чем нам заменить нефть.

25.
Will Malthus Continue to Be Wrong?
Рост населения Земли и ограниченность ресурсов.

В будущем собираюсь в журнале оперативно информировать, как продвигается наука в решении этих нелегких задач, а также указывать, если наука заблудилась или
кто из ученых ударилась в шаманство.

Пару слов про политику френдования: из вежливости френдить не буду. Но если кому важно, дайте знать. Если кого зафрендил сама, точно так же не ожидаю немедленного френдования в ответ.

Избранные статьи:

Правда про L-карнитин.

Правда про косметические препараты.

О ГМО vs. традиционная селекция.

Почему я ощущаю, что ты ощущаешь.

Об особенностях развития мозга от зачатия до подросткового возраста.

Почти все о фирмах, секвенирующих геном человека.

Все о биодизеле.

Все, что вы хотели знать про ушную серу, но стеснялись спросить.

Почему на бровях короткие волосы.

Про научные подходы в молекулярной биологии на пальцах.

Все, что вы хотели знать про жиры.

А также про жиры и атеросклероз.

Цикл про ГМО:

Часть 1. Вступление

Часть 2. Фирмы и фермеры

Часть 3. Нестабильная стабильность

Часть 4. Судьба ДНК в пищеварительном тракте и горизонтальный перенос генов

Часть 5. ГМО и прозрачность

И вообще, про ГМО я регулярно
вещаю по тегу.

Еще несколько базовых историй про ГМО, которые не вошли в цикл.

ГМО и плазмиды.

ГМО и бабочка Монарх.

Важные сайты и статьи на тему допусков и законодательств касательно ГМО.

Guidance for risk assessment of food and feed from genetically modified plants (EFSA Panel on Genetically Modified Organisms) pdf

Approvals of GMOs in the European Union (Analysis • Global Comparison • Forward Projection • Impacts • Improvements) pdf

A decade of EU-funded GM research  (отчет исследований рисков ГМО за десятилетний период в Европе) pdf

Transgenic Plants for Food Security in the Context of Development (Study Week on Invitation of the Pontifical Academy of Sciences, Vatican City, May 15 – 19, 2009) pdf

The Impact of Genetically Engineered Crops on Farm Sustainability in the United States (отчет исследований рисков ГМО за десятилетний период в Америке) web

The monitoring report of the biotechnology adopted in the 2011/12 crop period in Brazilia pdf

GMO compass (сайт для информирования европейских потребителей о ГМО) web

GM Approval database ISAAA (the International Service for the Acquisition of Agri-biotech Applications)

Охотникам за научными блоговыми новостями вовсе не обязательно серфить по всему рунету.
Игорь Топильский создал агрегатор научных блогов рунета
http://cmass.ru/ . Сайт включен в
http://scienceblogging.com/ (в самом низу, последний). Это тоже агрегатор научных блогов, но с приставкой мега – там идет лента вообщех научных блогов на планете на всех языках – проект главного редактора Research Blogging Дейва Мангера и Боры Живковича.

Русскоязычные научно-популярные журналы.

Элементы. ру

Мембрана. ру

STRF.ru

Биомолекула. ру

Троицкий вариант. Наука.

Другие естественно-научно-популярные и околомедицинские блоги ЖЖ:


shvarz – вирусолог,
uncle_doc – врач, медицинское просвещение,
nature_wonder – популяризация науки,
ivanov_petrov ,
botalex -врач, вакцинация, любительская энтомология,
macroevolution – эволюционист,
wolf_kitses – этолог,
plakhov ,
afranius – палеонтолог,
kouprianov -история науки,
shao_s – нейробиолог,
tanchik – иммунолог,
scinquisitor – популяризация науки,
velta_1 – микробиолог,
algebraic_brain – утверждает, что не математик, но врет (куда-то переехал, очень жаль),
larkinvalley – популяризация науки,
lenka_iz_hij – популяризация науки,
asena – популяризация науки,
gutta_honey – невропатология, под тэгом "
спрашивали"
user_mz – популяризация науки,
yuretz73 – астроном,
sergepolar – астроном, популяризация науки,
flavorchemist – популяризация науки, пожалуй единственный в своем роде познавательный блог физика
Блог Игоря Иванова

 «
Антропогенез.ру» (представительство в ЖЖ —
chieffff). Сайт «
Элементы.ру» и его трансляция в ЖЖ:
elementy_news.(Если кого пропустила, подсказывайте)

Потенциальным рекламодателям:
этот бложик для размещения рекламы безнадежно бесперспективный. Предложения не рассматриваются и не принимаются.

Про гліфосат

Нова серія в серіалі "Гліфосат". Короткий зміст
попередніх серій.

Ліцензія на використання гліфосату закінчилась минулого року і європейська комісія, базуючись на висновках науковців і експертизі EFSA пропонувала продовжити допуск на наступні 15 років.

ВОЗ-івська International Agency for Research on Cancer (IARC) в минулому році записала гліфосат в потенційні канцерогени (ті, що можуть викликати рак). Це була фактично єдина серйозна зачіпка. Паралельно вигулькували "дослідження", які демонстрували наявність гліфосату в пиві, в материнському молоці і нервували споживачів.

Після рішення IARC ВОЗ ініціював таск-форс Joint Meeting on Pesticide Residues (JMPR), який мав переглянути оцінку небезпеки гліфосату. JMPR дійшов висновку, що споживачам гліфосат не страшний.

З горем пополам після числених дебатів допуск гліфосату продовжили, але тільки на півтора роки. Отже, тільки на цей сезон, тому дебати загострились.

Позавчора своє заключення дала європейська хімічна агенція ECHA, точніше комітет по оцінці ризиків RAC.
Цитую: "RAC concluded that the available scientific evidence did not meet the criteria to classify glyphosate as a carcinogen, as a mutagen or as toxic for reproduction." Тобто наявні наукові дані не дозволяють класифікувати гліфосат як канцероген, мутаген або тератоген. Однак RAC зауважив, що гліфосат викликає подразнення очей (якщо туди потрапляє) і має наслідки для водних організмів.

Це буде служити вагомим аргументом в подальших дебатах. Наразі політики будуть захищати очі від подразнення і водні організми.

Судячи з
риторики, журналісти продовжуть боятись гліфосат, називаючи його "спірним". Споживачі оцінюють скоріше з магічної точки зору: "хімія" з такою страшною хімічною назвою, що вбиває рослини не може бути безпечною для людини.
Аграрії вітають оцінку хімічної агенції.

Освіжим ботанічну термінологію.

Навіяло одним постом.

Біб це або рослина, або плід. Плід боба (квасолі, арахісу) не насіння, а те, що помилково називають стручком. У квасолі і гороху нема стручків, це боби.

Плід перців, до речі, також не стручок, а псевдо ягода.

Стручок ванілі це також не стручок, а коробочка.

А де стручки? Стручки у гірчиці або капусти. Якщо стручок ширший як довший, то його називають стручечок – у грициків.

Про свяк випадок – качан капусти це не плід. Бульба картоплі це також не плід. Плід картоплі – ягода. Бульба це не корінь, а пагін. Видозмінений пагін.

Горіх це не те, що ми їмо – це весь плід разом зі шкаралупою. І не у волоського горіха, бо у нього кістянка. Арахіс це взагалі не горіх, а насіння всередині боба.

Кедрові горішки не кедрові і не горішки. Це насіння сибірської сосни Pinus sibirica. Кедр, нагадаю, Cedrus.

Але горішок є. Плід гречки це горішок. Живіть з цим.

Щоб двічі не вставати. Жасмин це не жасмин, а чубушник Philadélphus. Тру жасмин Jasminum зустрічається у нас як кущ з дрібними жовтенькими квіточками. Хоча є різні.

Акація це не акація, а робінія Robinia. Тру акація Acacia схожа на мімозу Mimosa. Тобто мімоза на восьмеберезня це акація. Але це навіть різні роди.

Підсніжник і проліска це дві різні рослини.

Ромашка це не квітка, а суцвіття. Причому не всяка ромашка ромашка. Іноді це королиця.

Полуниці це суниці садові. Полуниці також є, але вони ростуть в лісах. В лісах ростуть також суниці лісові.

Плід полуниці і суниць не ягода, а багатогорішок. Ягода, нагадаю, у перця, який не стручок. І в кавуна. Банан тоже ягода. І помідор. І картопля.

Малина також не ягода, а багатокістянка. Вишня також не ягода, а кістянка.

Плід горобини також не ягода, а яблуко. Груша також яблуко.

В лісі збирають не гриби, а плодові тіла.

Чайний гриб також не гриб, а симбіоз бактерій і грибів.

А гриби взагалі не рослини.

Стебло в цибулі це те, що ми називаєм денцем (коли обрізати цибулину, то місце, звідки корні стирчать). Зверху цибуляча зелень – це несправжнє стебло.

Вловили вже закономірність? Здогадуєтесь, що какао-боби це ніякі не боби, а насіння в ягоді? А кава це не боби, і не ягоди, а що?.. правильно, кістянка.

Що ще?

Ах да. Плече це надпліччя, а плече це від ліктя і вище. Передпліччя це від ліктя і нижче до кисті.

Ще дві статті з Шпігеля

Шпігель
внєзапно обнаружив, що російська пропаганда обзиває фашистами всіх, хто не згоден з політикою Росії.

На думку Захарової свіжі фашисти обнаружились в паралімпійському комітеті. Автор Шпігеля протер очі (мінімум три рази) і почав збирати колекцію фашистів з російських медіа. Виявилось, що по Європі бродять привиди фашизму, в Меркель взагалі дідусь есесовець, в Штатах також фашизм, а Обама встановив фашистську демократію, всередині Росії також мешкають фашисти – ліберали, Єльцин також був фашист. Українці – взагалі чи не головні фашисти, хоча спочатку фашистами були прибалти. (Я ще згадала, що після прибалтів Саакашвілі був фашистом).

Історичний екскурс продемонстрував, що на думку радянської пропаганди фашистом був Йосип Броз Тіто, а потім і в 56 році мадяри. Карочє, куди не плюнь, всюду фашисти. (Подивилась, на форумах пишуть, що в Сірії також фашисти).

Журналіст починає здогадуватись, що в російському тлумачному словнику слово фашизм не має нічого спільного з історичним контекстом і змістом, а означає лише "огидний" і використовується, як ярлик, для позначення політичних противників і винесення їх за рамки людських законів. Хто б міг подумати.

****************************************
******

Шпігель розійшовся не на шутку.
Подивились і переказуть німцям Кісєльова. Згадали навіть його "радіоактивний пєпєл". Знову знайшли фашистів, цього разу американських, які розпалили війну в Україні і Сирії. Почитали Комсомольську правду і послухали Захарову.

Прозріли стосовно стратегії російської пропаганди щодо сирійської війни. Бомбардування гуманітарної колони російська пропаганда пояснює різними варіантами, які протирічать самі собі: пожежа, ісламісти, американці з дронів. Ага, заплутують.

Окремо зауважено, що ця стратегія інформаційного заплутування використовується і в українському конфлікті.

Пишуть, що ведення сирійської війни всередині Росії сприймається більш скептично, ніж український конфлікт. І те, що день військової операції в Сирії обходиться для Росії в 3 мільйони, також Кисельов не згадує, радше воліючи постібатись з Обами.

Прекрасна тенденція. Схоже, що бомбардування гуманітарної колони на деяких журналістів подіяло витверезуюче.

Ви руйнуєте Сирію, ви руйнуєте Росію, пане Путін

Відкритий лист головного редактора он-лайн видання Більд.де Юліана Райхельта до президента Путіна

"Ви руйнуєте Сирію, ви руйнуєте Росію, пане Путін". (Переклад мій, звиняйте, якщо щось не так).

Berlin, den 29. September 2016

Президенте Путін,

Ви вільно володієте німецькою, ваші довірені особи сказали мені, що ви читаєте вранці BILD.de. Саме тому я сподіваюся, що мої цілі досянуть вас.

Президенте Путін, те що ви розгорнули в сирійському місті Алеппо, США тепер називають варварством. Я згоден з ними. Великий народ Росії керується варварським режимом, який ви, президенте Путін, встановили.

Росії довелося випробувати на собі варварство покоління моїх дідів. Німці перетворили російські міста в пустелі уламків і знищили безліч життів. Символом тотального, нелюдського, абсолютно безглуздого руйнування міста став Сталінград.

Сьогодні Алеппо стало Сталінградом нашого часу. Як ви дивитеся на історію своєї країни, пане Президент, сіючи власноруч такі страждання? Як ви можете наважитися діяти так варварськи від імені всіх росіян? Як ви можете робити таке для історії, майбутнього і совісті вашої країни?

Ваша війна на знищення цивільного населення Алеппо назавжди залишиться плямою на історії Росії. Коли ви рівняли з землею чеченське місто Грозний, ще не було соціальних медіа. Хоча хоробрі фотографи і документували ваші злочини, але їм потрібно кілька днів або тижнів, щоб переправити плівки з оточеного міста. Світ став свідком тільки з великим запізненням і в невеликому об”ємі.

Сьогодні все інакше. Сьогодні світ бачить ваші злочини наживо. В Twitterі, на Facebook, на YouTube ми бачимо, що коять ваші бомбардувальники. Ми бачимо розчавлених дітей, яких дістали з-під уламків. Ми бачимо відео, на яких ваші винищувачі в небі. Ми бачимо кратери і руїни, які залишають ваші бомби. Ми бачимо, як ваші бомби пульверизують підземні лікарні. Ми чуємо крики дітей і благання батьків.

Хоча є ще дуже багато німецьких політиків, які тиснуть вам руку перед обличчям ваших злочинів, навіть якщо дехто досі хоче бачити вас в якості партнера для миру, навіть якщо ваші міністри, генерали і посли в чистих костюмах і уніформі регулярно поширюють нову непристойну брехню, – ви не зможете приховати свої дії.

Це не ви особисто, а молоді люди, пілоти скидають ваші бомби на Алеппо. Але саме ви несете основну відповідальність за це, пане президент.

Весь світ спостерігає за вами. Ви створили Сталінград 21-го століття.

Це ви атакуєте конвої Організації Об”єднаних Націй. Це ви направили бомбардувальники на будинок нині всесвітньо відомого маленького хлопчика Омрана. Переляканий погляд цієї дитини – це ваша вина, ваша відповідальність.

"Варварство", пане Путін. Це дійсно те звинувачення, яке ви хочете навісити на свою країну?

Чи цей вбивця Асад вартий того, щоб на таку велику країну, як Росія, навісити ярмом найбільший злочин проти людства 21-го століття? Чи дійсно ви маєте право класти тягар великої вини на демократію (тепер дуже слабку), але де врешті-решт кожний окремо вносить вклад в загальне рішення і несе відповідальність?

Не обманюйтесь, президенте Путін, ті, хто сьогодні вас підтримує, є співучасником і в один прекрасний день доведеться відповідати – історія обернеться проти вас і вашої війни і страшно вас осудить.

Пане президент, зупиніть це безумство. Ви знищуєте країну, в якій вам нема чого шукати і тим самим знищуєте душу і майбутнє вашої країни. Ви ведете Росію в історичну вину.

Ваша країна не експортує нічого глобального значення, крім агресії. Молоді ІТ-фахівці Росії не винаходять айфонів, ні Amazon, ні Alibaba, ні Uber, але навчаються кібервійнам, хакерству і дезінформації.

Єдиний вітвір російської техніки, яке жахливо вражає світ, потрапляє точно з неба в лікарні і призводить до людської смерті. У той час як світ з заходу і сходу від вас створює добробут і прогрес, ви створюєте в Росії корупцію і руйнування.

Мені шкода молодих людей у вашій країні, пане президент, ви перетворюєте їхнє життя в духовну пустелю ізоляції. Той, хто сьогодні проросійський, той повинен бути проти Путіна, пане президенте.

Ви руйнуєте Сирію, ви руйнуєте Росію.

З найкращими побажаннями,

Julian Reichelt.

Про органічне сільське господарство

Трошки докладніше про екологічне сільське господарство. По мотивам
раз і
два.

В Німеччині зібрались близько сорока професорів, вчених – радників в галузі сільського -, лісового та споживчого господарства і видали влітку
велике експертне заключення на тему, як зробити ці гсподарства екологічнішими. Це товстезний том на 400 сторінок з розрахунками, даними і висновками. Звісно, розглянути це все тут важко, зупинюсь на деяких
тезах.

Окремо розглядали те, що ми називаєм екологічне сільське господарство і його користь для споживача і природи. Користь для природи має два головних аспекти і декілька другорядних. Перша можлива користь – це збереження різноманіття, друга – це зменшення емісії парникових газів (що наразі розглядається як амбітна ціль).

Один із основних заходів екологічного господарства, це зменшення використання пестицидів, гербіцидів і синтетичних добрив. Звернем свою увагу на добрива, оскільки це важливий чинник. Родючий шар грунту гумус містить не тільки сполучення вуглецю. Рослини самі фіксують вуглець з повітря в процесі фотосинтезу, залишки їх потрапляють в землю і служать їжою для грунтової фауни. Для рослин критичний фактор – азот, якого навалом в повітрі, але вони його не вміють фіксувати, а отримують з грунту. Де ж він береться в грунті? 95% азоту знаходиться в формі органічних сполук в живих корнях, в відмерлих залишках рослин і тварин. Лише невелика кількість бактерій може його фіксувати – набриклад, бульбочкові бактерії, симбіонти бобових. Тільки 5% азоту мінералізовано і доступно для рослини. В процесі життєдіяльності мікроорганізмів органічний азот вивільняється в доступну для рослин форму – мінералізується. Частину азоту споживають також мікроорганізми. Азоту в свіжому гумусі вистачає приблизно на 15 років культивування. Оскільки фіксований азот ми щороку з"їдаємо у вигляді продукту, спостеігається збіднення гумусу на азот. Отже, його треба поповнювати еквівалентом 100 кіло чистого азоту на один гектар в рік.

Що ми знаєм про азотні добрива? Вони можуть бути мінеральними і органічними. Органічні добрива – це або відходи тваринництва, або культивування бобових і використання рослинних решток. Мінеральні – штучно синтезовані, причому з використанням великої кількості енергії.

Тут треба звернути увагу, що в гумусі і рослинних рештках важливий показник співвідношення кількості вуглецю до азоту C/N. Якщо взяти солому, то це співвідношення складатиме 71. Тобто в цих рослинних рештках мало азоту. Оптимальне співвідношення в гумусі і компості повинно бути 10-15. Тобто треба ще додоати азоту. Подивимось, що у нас в тваринних рештках. Звичайний навоз має C/N співвідношення 12-15, тобто близько до кінцевої мети, але замало, аби покрити потреби. Відповідає 20% мінерального еквіваленту.

Дехто стверджує, що свіжого гімна ніхто не вносить, а вносять хороший компост. Ті трохи не доказують правди. Достатньо вийти на весні у нас в селі, як починає виїдати очі. Одне з найефективніших азотних органічних добрив, так зване Gülle (не знаю, як буде українською) – це суміш тваринноїї сечи і гімна. Буває свіже і трохи ферментоване. Там співвідношення C/N близько 8, ми наближаємось до мінерального еквіваленту 50%. Проблема цього добрива не тільки в тому, що воно смердить. А також в тому, що його треба швидко-швидко протягом 4 годин заорати. Інакше втрати азоту в вигляді літкого амоняку становлять до 30% за годину.

Самі ефективні азотні органічні добрива – гуано, відходи птахівництва в будь-якому вигляді і залишки кісток, м”яса, кишок, рогів і копит.

Внесення мінеральних добрив сильно спрощує процедуру, дозування, зберігання. Втім, проблема передозу дійсно існує.

Отже питання, чи органічне сільське господарства екологічніше. Експерти дійшли до декількох висновків.

1. Вихлопи парникових газів в еко с/г нижчі. Але врожайність також на 25% також нижча. В перерахуванні вихлопу парникових газів на кінцеву кількість продукту різниці з конвенційним с/г нема.

2. Збереження гумусу. Цитую висновок експертів: досьогодні нема жодних науково підтверджених даних, що практикування екологічного сільського господарства дійсно веде до кращого збереження гумусу і структури плодючого шару. Спостереження демонструють дуже сильну залежність від місця культивування, а не від способу.

3. Збереження різноманіття. Еко с/г дійсно сприяє підтриманню різноманіття грунтової фауни, але ефект не настільки разючий, щоб ставити ціль розширювати еко с/г практики. Наразі 6% німецьких господарств культивують еко с/г і заплановане розширення до 20% за допомогою субсидій вважається екологічно недоцільним. Субсидіювати еко с/г рекомендують тільки для певних регіонів з поганими грунтами і близькістю питної води.

4. Для запобігання передозу мінеральним азотом рекомендується прийняти нові рамки і обмеження. Розраховано, що економічні ричаги недієві: штучне збільшення ціни на мінеральні добрива у два рази призведе до зменшення використання на 1%, натомість зростання ціни для кінцевого споживача.

5. Цікаво, що вирощування рослин для біогазу вважається абсолютно недоцільним. Тільки відходи.

На заключення просто цікаві поради для екологічно-свідомої поведінки консументів:

1. Їсти менше м”яса (не тому, що некорисно для здоров”я, а тому, що це зменшує вихлопи).

2. Пити воду з крана.

3. Назад на кухню (споживати менше готових страв, заморожена піца – інфернальне зло).

4. Менше упаковок.

5. За покупками ходити ногами.

6. Купувати сезонні продукти краще з города, ніж з теплиць.

7. Купувати регіональні продукти і не купувати продукти, які літали літаком.

8. Загалом менше їсти.

Про цукор, жири і конфлікт інтересів.

В 60х роках минулого сторіччя світова наука про харчування переймалась двома теоріями, який саме компонент харчування викликає ожиріння і асоційований з серцево-судинними захворюваннями.

Британський науковець Джон Юдкін притримувався теорії, що справа в цукрах. Натомість американський дослідних Ансель Кіс (той, що популяризувсв середземноморську дієту) – вважав, що справа в насичених жирах, атеросклероз, отето всьо.

Забігаючи трошки наперед нагадаю (
я колись писала про жири), що спостерігалось. Месидж про небезпеку жирів дійшов до американців і вони дійсно серйозно редукували споживання жирів, але вже в 70х роках став спостерігатись приріст ожиріння і смертність від серцево-судинних захворювань також зросла. Втім, треба було ще 30 років, щоб роздуплитись і збагнути, що популяція вживає забагато цукру.

Відверто кажучи, цей момент мене дивував, чому так довго тривало. Як виявилось, цукрова індустрія ще декількома роками раніше розпізнала загрозу свому продукту і почала кампанію по впливу на вчених.

На цьому тижні журнал JAMA Intern Med
опіблукував цікаву інформацію. В 1967 році в поважному журналі "New England Journal of Medicine" вийшла стаття поважних гарвардських професорів Fredrick Stare, Robert McGandy та Mark Hegstedt – які, розглянувши кореляцію захворювань зі споживанням жирів і цукру і панівні гіпотези, замели під коврик інфу про цукри і зробили акцент на небезпеці споживання жиру.

Аналіз історичних документів того часу показав, що всі три поважних гарвардських професори отримали гроші від цукрової індустрії (по 50 тисяч доларів) за фаворування жирової теорії.

Журнал "New England Journal of Medicine" до 1984 не вимагав декларацію конфлікту інтересів.

Гіпотеза демонізування жирів і закривання очей на цукри проіснувала, як не дивно, до недавнього часу. Ще зовсім недавно в FAQ порадників по харчуванню для підлітків я зустрічала інформацію, що цукор не викликає ожиріння взагалі.

Монсанта Баєр Монсанта Баєр Монсанта Баєр

Монсанта – світовий виробник посадочного зерна номер один. Не тільки, кстаті, ГМО і агрохімії.

Баєр – після швейцарської Сингенти (яку купила ChemChina за 43 млрд доларів – зараз уважніше подивилась, пишуть, що у них ще все в процесі), другий світовий виробник агрохімії, не тільки під ГМО.

24.05.2016 Баєр (Німеччина) пропонує Монсанті (США) 62 млрд доларів і монсантанаша. Монсанта відхиляє пропозицію.Зелені вимагають зупинити сдєлку.

Допуск гліфосату на поля завершається і ЄС-комісія довго і нудно вигадує, як його не продовжити.

29.06.2016 продовжує допуск гліфосату в Європі на 18 місяців, а там подивимось.

14.07.2016 Баєр (Німеччина) пропонує Монсанті (США) 64 млрд доларів. Причина – додаткова інсайдерська інфа, про яку ми не в курсі. Монсанта відхиляє пропозицію.

15.07.2016 В Брюселі проходить 14й раунд переговорів про Трансатлантичне торговельне та інвестиційне партнерство (ТТІП) між США та Європою.

28.08.2016 Міністр економіки Німеччини Загмар Габріель каже, що переговори по ТТІП капут.

06.09.2016 Баєр (Німеччина) пропонує Монсанті (США) 65 млрд доларів. Монсанта закопилила губу і мовчить.

Пабабабам!

14.09.2016 Баєр (Німеччина) купує Монсанту (США) 66 млрд доларів. Таким чином це найдорожча покупка німцями закордонної фірми в історії взагалі. Баєр стає світовим виробником агрохімії номер один.

Ще має бути реєстрація шлюбу у ЗАГСі , але схоже, що всьо. Монсантанаша! Запам"ятайте, тепер главний світовий злодєй не Монсанта, а Баєр, і не Сингента, а ChemChina.

****************************************

Монсанта піднялась свого часу на трансгенах і до 2013 року у неї все було в прекрасно. З 2013 приріст трансгенних полів вийшов на плато, продажі і прибутки Монсанти рухаються навколо точки. Схоже, Баєр використав цю ринкову слабкість.

Досьогодні основні прибутки Баєра складає фармацевтична промисловість (Аспірін, наприклад). Баєр Кроп Саєнс складав не дуже велику частину бізнесу. Після злиття Баєра з Монсантою – агрохімія буде складати половину бізнесу Баєра.

Баєр бачить в цьому великий потенціал. Приріст людства на 3 млрд до 2050 року робить ринок привабливим. Баєр цікавлять не тільки монсантовські біотехнологічні розробки, але і ноу-хау в галузі «digital farming». Піксєлями будете тепер харчуватись! Жартую, мова йде про дігітальні технології в агропромисловості.

Вартість акцій Монсанто і Баєра наразі зросли, причому Баєр найбільший переможець в DAX перегонах за останні дні – 2%.

Про викладання німецької мови в німецьких школах.

Просто щоб не


Приходить вчора мала і тикає чотири сторінки уборістого тексту – на, мамаша, почитай мою інтерпретацію якогось твору нам по дойчу задали, заціни. Кажу – нема часу, дай папаші, мені треба по дєлу в Лєйпціг. Мала покомизилась, мовляв, це ти у нас за мою освіту відповідальна, а папаша до файної літератури глухий.

Поїхала по дєлам, повертаюсь. Бачу: папаша з безумним поглядом читає товстенний підручник дойча для оберштуфи гімназії, у нього трусяться руки і тече слина. Широким жестом показує на сонце і урочисто починає спіч, махаючи томом у мене перед носом, гортаючи сторінки – ти маєш це бачити, це (цензорид)уєнно, це геніально, ти глянь, що вони вчать, ти подивись, які ілюстрації, ти подивись контент! Понімаєш, я такий кажу донці, я спочатку текст прочитаю, який ти інтерпретуєш. І прочитав. І ніфіга не зрозумів. Потім почитав інтерпретацію і у мене просто бомба в голові вибухнула – стало все ясно. А потім відкрив підручник і збагнув, що ми ніфіга не знаєм, нас вчили (цензоред)уйні, а у них! ну глянь тільки!!!

Я намагаюсь сконцентруватись на картинці, яку мені показують здалеку, але підручник мені в руки не дають. Пробую вирвати книженцію з рук, але татусь прижимає його до грудей, закочує очі і завиває. За хвилину боротьби і прийомом карате мені нарешті вдалось заволодіти книжечкою.

Що вам сказати. (Руслана завиває, з рота котиться слина, а в голові зароджується зловісна ідея вкрасти підручник у доньки і покласти під подушку). Слухайте, я буду про це поступово писати, ось тільки заспокоюсь. Настільки це геніально (розчулено плаче). Як їм пощастило! Я повинна була про це здогадатись, коли ще син в школі вчив віршик напам"ять. Віршик Gottfried Benn називався "Cocain". Або коли вони ходили читати Фауста в блоксбергські гори. В грозу і шторм.

****************************************
***

Основне, чому вчать і що стоїть в фундаменті гуманітарної освіти – це дискусія і аргументація. Таке враження, що прожованого і перевареного продукту взагалі нема. Будь-яка тема базується на обговоренні. Нормальна така типова вправа на уроці – дати дискусійне питання і різні точки зору. Клас ділиться на дві групи – одні за одну точку зору, інші – за іншу. Потім починається дискусія, кожна група пропонує аргументи в захист своєї точки зору. Учасники можуть міняти точку зору і переходити з групи в групу, аргументуючи причину зміни точки зору. Дозволяється зависати між групами, але також "абаснуй" чого.

Цумбайшпіль. Дискусійне питання – чи запозичені іноземні слова збагачують рідну мову, чи збіднюють? А коли вони додають, уточнюють або загострюють новий сенс? А коли вони його вихолощують? Що відбувається, коли запозичене слово вбудовується в мову, отримуючи рід і набуваючи відмінків? Це переваги чи недоліки мови? Чому запозичені слова часом зникають, замінюючись рідним аналогом? А іноді навпаки. Підлітковий сленг, професійний сленг, табуйована лексика – сенс і використання. Регіональні говірки – додаткові смисли чи просто забруднена мова. Мова СМСок і ватсапів – її особливості, мовні і смислові коди. На прикладах.

Окремо – використання іноземної мови. Дізналась очевидну річ – іноземна мова використовується неемоційно, тому більш раціонально. Відповідно навіть мислення іноземною мовою – раціональніше.

****************************************
****

Друге, що важливо. Великі твори не розбирають, як в нас. Дають маленькі, але дуже складні твори з пронумерованими рядками.

І дають набір інструментів, якими їх варто препарувати – художні прийоми (в списку десь три десятки, а скільки ти можеш згадати, юзер, крім гіперболи, іронії і пафосу), перспективу оповідача (я-перспектива, персональний чи аукторіальний оповідач) , як і який настрій намагається навіяти автор, описується час (чому він там саме такий), простір (що там за деталі і навіщо вони), характери і стосунки між персонажами і автором, які мовні прийоми використовує автор: пише відсторонено, чи проявляє свою точку зору прямо або завуальовано. Кожен аргумент підтверджується цитатою або номером пронумерованого рядка.

Потім можна підбити підсумок, що хотів сказати автор, тут вже навіть можна висказати свою точку зору. Завершити це все короткими міркуваннями про значення і актуальність створу для сьогодення і розібратись, чи не залишились часом відкриті питання.

Ці інструменти ніби підсвічують деталі, які при першому прочитуванні можуть не привернути увагу поверхневого читача. Щось на кшалт зума.

АПД: інтерпретація це тільки один вид текстового аналізу. Ще є Erörterung – обговорення якогось дискусійного моменту з тексту або літературного твору. Формулюється теза і антитеза і аргументується туди-сюди. Про це потім якось розкажу.

****************************************
*******

Про підручник німецької хто питав. isbn 978-3-06-061353-5

Texte, Themen und Strukturen Deutschbuch für die Oberstufe (до речі, це один підручник на всі три роки оберштуфе)

http://www.cornelsen.de/…/r-35…/ra-10643/titel/9783060613533 тицяєте Blick ins Buch

****************************************
***

Про викладання мови і літератури. У нас як було? Мова – граматика, література – розбір класичних літературних творів. Всьо.

Як в Німеччині? У них нема поділу на мову і літературу.

Мова це

1. тексти: професійні, літературні (проза, лірика, драма та ін), що відображають фікцію або реальність; Наприклад, є окремий урок особливостей літературного конструювання реальності, або фікції. Формування "Я" і середовища в тестах. В цьому місці відбувається розбір і інтерпретація текстів – професійних і літературних. Там же і розуміння текстів з врахуванням особистого досвіду читача, завдання і майстерності автора і набору літературних мовних інструментів. Або порівнянні лірики різних епох, структури і функцій цієї лірики на прикладі подібних за змістом віршів про джерело різних авторів з різних епох. Ознаки літературної епохи.

2. мова, як мова: має структуру, граматику, походження, певні функції (різні), змінюється, еволюціонує. Наприклад, я вже згадувала урок – функція табуйованої лексики, або запозичені слова, суржик та інше. Там же і граматика, спочатку сама по собі, потім в порівнянні з іншими мовами.

3. медіа: книжки, телебачення, газети, фільми, інтернет. Мова в медіа різна і має різні особливості. Наприклад, є окремий урок порівняння мовної граматики сцен в книжках і екранізованих по книжці фільмах (на прикладі Парфумера Зюскінда). Особливості діалогів в фільмах, чому вони саме такі і як відрізняються від літературних. Структура фільмів і серіалів.

4. комунікація: діалоги, розмови, доповіді, промови – їх потрібно розуміти, саме в цьому місці трапляються збої і особлива увага приділяється розумінню сказаного мовою і риториці. Наприклад, є окремий урок мовного порівняння риторик в відомих промовах Обами, Геббельса, Кеннеді. Стратегії впливу на слухача, типи аргументації і їх функції. Причому я вже зараз спостерігаю перекривання тем. Промову Геббельса прямо зараз аналізують по історії, але англійською мовою.

Частини цього пазла постійно перекриваються, тому відокремити мову від літератури, комунікацію від медіа вважається недоцільним. Володіння мовою – це вміти говорити, слухати, читати і писати. І розуміти.

Про школу

Поскидую сюди, бо потім в фейсбучику не знайти, а я пальці постирала.

Оприлюднено
методичні рекомендації до оновлених програм початкової школи (саме смачненьке):

"Учням не будуть знижувати оцінки за "неправильний" відступ кількості клітинок та рядків".

"Знято оцінювання каліграфії, залишено лише вимогу, що письмо має бути охайним та розбірливим. "

"Вилучено вимоги та критерії щодо підписання зошитів ".

"Оцінювання – це конфіденційна інформація, яка стосується лише вчителя, дитини та її батьків".

"Наявність охайних виправлень, здійснених самою дитиною, не впливає на зниження балу за роботу".

З цього приводу мої рефлексії.

Одне з сильних перших вражень в Німеччині: на осінніх канікулах якісь активісти волонтери зібрали дітей у дворі, влаштували з ними театр і запросили батьків на виставу в місцевий клуб. І от виходять на сцену діти. Хто в чому. Як ото в піску бавились, їм трохи штанці обтрусили і випустили на сцену. Хто з дітей пам”ятає текст, комусь підказують, хтось активний, хтось стидається – але всі щасливі і раді. Я одразу згадала наші вимуштрувані виступи в будинку культури північна корея стайл і подумала, що щось я в цій німецькій системі не розумію: де вишкіл? де урочистість? де нарядне вбрання? де хвальоний німецький орднунг?

Як тяжко травмована радянською школою, відмінниця і акуратистка, я так само, як і більшість, з одного боку вважала, що вимоги у нас дурацькі, але іншого в житті не бачила. Тому, коли дітьо приносить зі школи щось накарябане курка лапою, сильно хвилювалась і вважала, що треба зараз насісти і написати домашні завдання красиво і чисто. Дітьо пручалось і писало, як йому заманеться. І приносило зі школи гарну оцінку.

Я, як активна і ініціативна мамаша, ходила в школу розбиратись: як я можу від дитини щось вимагати, якщо в школі такі занижені вимоги? Що це за почєрк, чому дітьо пише олівцем, вже давно пора писати ручкою, що це за чьорканія, стирання і виправлення?

Вчителі дивились на мене, як на трошки хвору, лагідно посміхались і казали, що я даремно хвилююсь. Практика показала, і з другою дитиною також, що я дійсно даремно хвилювалась.

Так ось, що нас очікує в Україні. Якщо в Німеччині вчителі вже мали досвід такої релакс освіти, то в Україні майже всі без вийнятку вчителі іншого не бачили і не знають. Якщо в Німеччині я була одна така полохлива мамаша, то в Україні всі такі, які іншого не бачили і не уявляють. Тому навіть ті, хто радіють, будуть з часом дещо розчаровані. З одного боку буде потужна опозиція, з іншого – відсутність досвіду.

Але приблизно років через 15 все поступово устаканиться.

******************************

Зараз освітня система виглядає приблизно так. Перед дітьми виритий рів з водою шириною в метр. І от дітьо вчать перестрибувати. За перший клас треба навчитись перестрибнути, бо в другому класі рів буде ширший. Хто не встиг – значить або батьки не допрацювали, або дитина дурна. Власне, шансів у такої дитини успішно дотягти до кінця школи малувато. Альзо, шо тут думати, треба тренуватись стрибати.

Правда сучасного життя полягає в тому, що способів подолати водну перешкоду є багато і для них треба багато різних навичок, або навіть вміння знайти нестандартне рішення. Наприклад, рів можна спробувати перейти вбрід, переплисти човном, побудувати міст, або натягнути мотузку і переповзти по ній. До того ж, якщо вже і стрибати, то деякі діти доростають до можливості перескочити трохи пізніше, але на той момент перед ними вже інші рови.

Про старанність.

Колись я залюбки ходила в музичну школу. Потім трохи менш залюбки. Потім в учительки і батьків виникла ідея віддати мене в музичне училище і вже через рік я просто ненавиділа фортеп”яно, але готувала програму на вступ. Старанно. Нарешті вчителька пояснила мені, що старанно – це означає, доки пучки пальців не зітруться в кров. Після цього я рішуче закрила кришку і поклала край майбутній кар”єрі піаністки. Наступного разу я сіла за інструмент через 10 років.

В той самий час в клас зайшла нова вчителька біології, тримаючи в руці гігантський муляж рака і у неї горіли очі. Це була любов з першого погляду. Щорічну підготовку ми розпочинали з повторення всіх попередніх підручників (разом) і розбору олімпіадних завдань (в дискусіях). Це було схоже на гру, а не на старанне зубріння. Пізніше, коли я вже була призером олімпіад, вчителька делікатно оминала мене при опитуванні перед класом: я завжди ляпала щось не те. Вона резонно розпізнала, що мені потрібно багато часу на міркування.

В початковій школі я тєрзала доньку, що вона погано малює геометричні фігури в зошиті. Бере товстий олівець, прикладає криво лінійку і проводить не по клітинкам. Фу, як негарно (боже, що з неї виросте! де старанність?! а коли справжня геометрія почнеться, графіки функцій вот ето всьо?). Донька мабуть подумки показувала мені середній палець і малювала, як хотіла. Трохи пообурювавшись, я вгомонилась. В середніх класах геометричні фігури стали ще потворнішими, бо лінійку ліньки діставати. Я прикушувала язика. А потім вона захопилась малюванням. Вчора готувала проект в школу – тривимірний дизайн власної кімнати. Я раптом дізналась про доньку, що вона, виявляєтся, перфекціоністка. Це був абсолютно ідеальний ескіз з тонкими акуратними лініями. Подолати рів можна різними способами. А от якби я насіла зі своїми вимогами малювать рівні лінії, доки пучки пальців не зітруться в кров…


Про помилки.

Он вчителька якась в дискусії мені каже, що помилки – це сигнал вчительці, що учню треба більше уваги. Я вважаю, що помилки, це просто помилки. А от відсутність помилок – це сигнал учителю, що дитина отримує замало нового інпуту. Бо перше, що робить будь-яка пересічна людина, яка не має досвіду, коли за береться за щось нове – це помилку. Помилка – це норма в процесі навчання.

От візьмем приклад, коли я вчила в школі англійську. Помилка – це ужас і катастрофа. Я взагалі рота не відкривала, аби не зробити помилку. Я правдами і неправдами дотягла без помилок до кінця школи і випустилась зі школі з нульовими знаннями, п”ятіркою і переконанням, що я мовний дибіл.

Потім я почала вчити німецьку з німецькою вчителькою. Я робила одні помилки. Жодного речення не казала без помилки, жодного тесту не написала без помилок. Я просто жила цими помилками, які не парили ні мене, ні мою вчительку. Врешті решт у мене доволі пристойна німецька і палка любов до помилок.

Помилка означає одне – людина саме перебуває в процесі навчання.

Про гаджети.

Та сама вчителька каже, що домашні завдання це добре, принаймні дитина не сидить перед телевізором і гаджетами. Про телевізор може і погоджусь, про гаджети – вже пізно пить боржомі.

Ми вступили в таку освітню епоху, яка досі не траплялась з людством. Раніше як було? Мавпочка-мама завжди трошки досвідченіша ніж мавпочка-дитина і вчить її виколупувати мурах з мурашника палочкою. І так було від мавп всю історію людства аж до минулого тисячоліття, поки не з”явились гаджети.

Тепер як? У батька щось з мобільніком, барахлить. Батько кипить, шипить, піниться, тупає ногами і лізе дивитись в рахунки, чи ще є гарантія на чортовий дивайс, до якого до того ж нема інструкції. Донька бере спокійно мобільнік, робить апдейт, щось деінсталює, щось інсталює, міняє налаштування – і мобільнік як новенький. Бери, тату, юзай далі.

Молоде покоління шарить в виколупуванні мурах з мурашника набагато краще. Тобто вчитель, якщо він не дурень, повинен зціпити зуби і вчитись розбиратись в планшетах і еппсах, бо…

Бо мої дітлахи, наприклад, вивчили англійську до стану вільної розмовної тупо по ютьюбовським каналам. Або знають слова англійських музичних хітів напам”ять, тільки тому, що епп підсовує слова пісень щоразу, коли по радіо звучить пісенька. І вони знають цих віршиків напам”ять пачками. Ви ще сперечаєтесь, скільки по програмі треба знати віршів для тренування пам”яті?

****************************************
********************

Вішенка на торті